Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш - Барбара Шер
Я впевнена, що це одна з головних причин, чому мої діти виросли гарними людьми: хтось потребував їх. Ми не даємо такої можливості нашим дітям. Ми даємо їм решту всього, а тоді дивуємося, чому вони не задоволені. Думаю, тому, що їм конче необхідно відчувати себе потрібними. Їм необхідно знати, що вони дійсно важливі для когось, кого вони люблять, – що вони вправні, здатні допомогти і вам без них не обійтися.
Любіть своє життя. Найважливіша стратегія, по суті, зовсім не є стратегією як такою. Будьте справді щасливі від того, чим займаєтеся. Саме тоді ваша родина не зможе встояти перед вами, бо ви дасте їм спокій, будете життєрадісні, сповнені ентузіазму та любові. Саме тоді вони охоче прибиратимуть на кухні, пратимуть і готуватимуть обід. Вони не почнуть спершу готувати, прибирати та прати, а вже потім скажуть: «Гаразд, тепер ти можеш іти вчитися й працювати, а ми про все подбаємо». Усе навпаки!
Близьким потрібна ваша любов та увага, у будь-якій формі. Вони хочуть, аби їх потребували, залучали та рахувалися з ними. Тому найкращий і найпростіший спосіб мати любов та успіх – дозволити їм допомагати вам у досягненні мети. Дайте їм можливість підтримати вас практично та емоційно. Замість того щоб ваша мета була суперником, який розлучає вас, нехай це буде спільний проект, котрий робить вас ближчими.
Поділяємо право власності на ваші плани
Для того щоб ділитися з кимось своєю метою, потрібно застосовувати деякі прийоми «психологічного дзюдо» – особливо спочатку. Я далеко не одразу це усвідомила. Раніше я заходила до будинку, зціпивши зуби та вдягнувши боксерські рукавички, й оголошувала: «У мене чудова ідея. Я збираюся відкрити маленьку фабрику з виробництва органічного добрива й заробити багато грошей!» І якщо хтось просто запитував: «А ти дійсно впевнена, що це спрацює?» – я плакала й повторювала крізь сльози: «Бачите? Бачите? Ви ніколи мене не підтримуєте». Потім вибігала з кімнати й відмовлялася від ідеї. Це було дуже несправедливо з мого боку. Я взагалі не давала близьким права голосу, а потім очікувала, що вони усміхатимуться й аплодуватимуть, як повна зала глядачів, котрим заплатили за оплески.
Коли ви оголошуєте всім про свій бездоганний план, усі почуваються, ніби їх залишили осторонь. Мені це відомо. Коли хтось каже: «У мене чудова, неперевершена ідея», – як би мені не хотілося допомогти, я починаю думати: «А який стосунок вона має до мене?» Однак якщо хтось повідомляє: «У мене є ідея, але не знаю, чи вийде все це, бо одному моєму знайомому вона не сподобалась», – я засукую рукави й кажу: «Ага, що там за ідея?» Тоді я відчуваю, що потрібна.
Дуже важливо діяти саме так щодо вашої родини, а також друзів та колег. Діліться своїми сподіваннями, страхами, невдачами, а не лише тріумфами. Тріумфи завжди залишають людей осторонь, хоч як сильно вони хотіли б долучитися. Тому не намагайтеся рекламувати їм позитивні аспекти вашої ідеї. Скажіть: «У мене є ідея, але вона ще сира. Думаю, всі її розкритикують. Не знаю, що з нею робити». І дозвольте їм вас умовити!
Ось де ви справді можете змусити негатив працювати на вас. Це не трюк, бо сумніви є завжди. Не намагайтеся приховати, а використайте їх! Це діє, ніби чари. Джуді, якій 29 років, зізналася мені: «Мені ніколи це раніше не спадало на думку; я завжди вважала, що маю триматись упевнено. Натомість цього разу я прийшла додому й сказала чоловікові, що думаю відкрити власну галерею ремесел, але боюся, що не впораюсь. Я очікувала, що він мене розкритикує. Але знаєте, таке враження, ніби я натисла на якусь потрібну кнопку, бо він відповів: „Ти можеш це зробити. Наприклад, чому б тобі не спробувати…“»
Як ви бачили в розділі 7, люди готові запропонувати дуже багато, якщо ви дозволите їм долучитися. Чоловіки, коханці, колеги люблять радити й допомагати. Часто в них є вміння, досвід та зв’язки, котрих немає в жінок, і прохання поділитися цим із вами дає їм можливість відчути свою значущість, доброту та мудрість, наче старшим братам. Вони складуть вам резюме, зроблять його ксерокопії в офісі, навчать вас корпоративної стратегії, знайдуть друзів, які напишуть вам рекомендації на солідних бланках. Діти можуть дати неймовірні ідеї та взяти на себе біганину. Їхні голови та ноги особливо прудкі. Вони здатні запропонувати блискучі шляхи розв’язання проблем, які здавалися вам безвихідними, і швиденько об’їздять на велосипеді весь район, розклеївши всюди ваші оголошення. Довірте їм допомогти вам із конкретними справами та самим розібратися з тим, як виконати ваші доручення. Це дуже важливо. Чим більше проблем ви дозволите вашим помічникам розв’язати самостійно, без нагляду, тим більшими будуть віддача та ентузіазм.
Не обов’язково йти важким шляхом. Люди максимально вам допоможуть, якщо ви дасте їм можливість це зробити.
Як на мене, найважливішою метою є створення системи, у якій ви та ваші близькі дієте як спільна команда підтримки. Тут можуть виникнути лише дві проблеми. По-перше, щоб досягти цього, потрібні час та хвилювання, а також стимул, який, попри все, змушуватиме вас рухатися до вашої мети. Друга проблема полягає в тому, що цю систему не можуть створити самотні люди. Якщо ваша сім’я або коханий досі болісно адаптуються до нового порядку або ви не маєте родини, що тоді робити?
Кличте друзів на порятунок.
Насамперед шукайте когось, чиї проблеми більш-менш схожі на ваші: повірте, усі ми стикаємося з приблизно однаковими типами труднощів. Знайшовши таку людину, укладіть угоду про взаємну допомогу – це своєрідна змова про спільне досягнення успіху. Я називаю це системою товаришування.
Система товаришування: об’єднуємося в команди успіху
Система товаришування – це спосіб створити вашу «ідеальну родину» в мініатюрі. Це найбільш компактний та ефективний шлях забезпечити собі систему підтримки, яку я описувала у своїй книжці. Її принцип простий: ви та ваші друзі визначаєте спільну мету як досягнення індивідуальних цілей. Це справді працює, тому що в тисячу разів легше знайти віру, мужність та гарні ідеї для когось іншого, ніж для себе. Отже, ви об’єднуєтесь у команду та обмінюєтесь позитивними ресурсами:
