Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська» - Дар'я Бура

Президент України Петро Порошенко наказав начальнику Генерального штабу Збройних сил України припинити вогонь на Донбасі, починаючи з 18:00 5 вересня.

З 18.00 всі військові підрозділи українських силових відомств, які беруть участь в антитерористичній операції, припинили вогонь на виконання наказу президента України. Водночас прес-служба Донецької міськради повідомляє, що станом на 18:00 в Донецьку було неспокійно: були чутні звуки залпів і вибухів.

6 вересня 2014 року

• Ігор Стрельцов «Щоденник Андерсена»

6 вересня 2014 року.

— Чому цю війну називають АТО — «антитерористична операція»? — питав удень старшого товариша якийсь хлопчина, коли, роздягшись до трусів, драїв усередині похідну польову кухню.

— Ця «операція», мабуть, стане рекордною в історії усього світу за кількістю жертв та руйнувань, — сумно зітхав чолов’яга з обвислими козацькими вусами, підливаючи воду всередину сталевої бочки на колесах. — Найгірше — цій «операції», здається, немає кінця. А тепер іще Іловайський котел.

— До цього все ще так-сяк було схоже на операцію — добровольці та нацгвардійці довбали групки російських диверсантів та місцевих бандитів, озброєних тими ж диверсантами. — Подав голос здоров’як, що курив недопалок. — Поступово наші тіснили цих горлорізів на схід, до кордону. Але Іловайськ — просто якась пекельна м’ясорубка.

— Так, я пам’ятаю ту картинку з телека, — глухо озвався з середини залізної діжки хлопчина. — Президент приймає військовий парад на Хрещатику в День Незалежності. Перед ним пропливають численні стрункі колони новенької військової техніки і щезають десь за горизонтом. Це дуже схоже на парад узимку 1941 року на Червоній площі в Москві. Бійці з параду одразу відправилися на фронт зупиняти німців.

— Але тепер це була лише красива картинка для «ящика», — озвався чоловік із довгими вусами. — Військові з Хрещатика не поїхали на фронт, бо його тоді, вважалося, й не було. Була лише певна територія Донбасу, захоплена терористами з ДНР та ЛНР. Та саме тоді все й змінилося.

— Кажуть, це були росіяни — регулярна армія з танками, гарматами, реактивною артилерією. Кажуть, випалювали землю на чорний попіл, наша техніка перетворювалася на розплавлені калюжі металу, а тіла хлопців випаровувалися в одну мить. Напалм. Від них нічого не лишилося. Абсолютно. Вони щезли, як тіні від сонця, — сумно зауважив чолов’яга, затягуючись сигаретою.

З нутрощів польової кухні виринає оголений торс хлопчини, до їжака короткої чуприни прилипли залишки пшонки:

— Мене більше всього лякає не смерть. Більше за все лякає брехня нашого керівництва. Навіть після такої катастрофи нам не говорять правди, не карають винуватців-генералів, що завели наших солдат на загибель, на безглуздий розстріл у чистому полі. Ніхто не хоче сказати правду, хоча б єдине слово — «війна»! Росія напала на Україну! Чому?

Моє псевдо — «Андерсен». Раніше мене звали Олександром Летючим, та тут усі носять псевдо, навіть такі, як я — так простіше. Свої імена та прізвища, наче пальто в театрі, люди здали в гардероб, а замість номерків — отримали автомати. По завершенні «вистави» усі отримають свої імена назад, але не всі отримають назад свої життя. Фактично війна змінить кожного, та поки що вона триває і нікому з них несила її відвернути...

• Зведення новин

• За минулу добу бойовики здійснили 28 обстрілів позицій сил АТО, з них 10 — після оголошення «режиму припинення вогню». Про це заявив речник інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко.

Зокрема, після 18:00 терористи здійснювали артилерійський обстріл понтонного мосту через річку Сіверський Донець, з мінометів — позиції сил АТО у районі Красногорівки.

Крім цього кілька разів було обстріляно позиції українських військових у Донецькому аеропорту.

У Луганській області терористи обстріляли з мінометів блокпост сил АТО у районі н.п. Золоте, зі стрілецької зброї — базовий табір українських військ поблизу н.п. Попасна.

Також був зафіксований обстріл з АГС-17 блокпосту біля н.п. Фрунзе, а зі стрілецької зброї — обстріляний блокпост сил АТО поблизу н.п. Золоте.

Ще до оголошення режиму припинення вогню збройними силами РФ було здійснено спробу штурму с. Широкіне біля Маріуполя.

• Президент України Петро Порошенков інтерв’ю телеканалу ВВС заявив, що Росія може «взяти» не тільки Київ, але і будь-яке інше європейське місто, якщо весь світ не об’єднається у своїй солідарності з Україною.

Коментуючи слова Путіна про те, що вже через 2 тижні він може «взяти Київ», Порошенко зазначив: «Армія РФ — 1,2 млн осіб. За тією ж логікою, як РФ може «взяти Київ», Росія може взяти Варшаву, Вільнюс, Ригу, Бухарест, будь-який інше місто, якщо весь світ не об’єднається у своїй солідарності з Україною».

• На Запоріжжі місцеві мешканці готуються оборонятися від можливих атак з боку РФ: сотні активістів виїхали копати шанці для оборони міста.

Про це йдеться у повідомленні у Фейсбук прес-секретаря голови Запорізької ОДА Андрія Рибальченка.

• Російська Федерація продовжує концентрацію збройних сил на півночі тимчасово окупованого Криму та здійснює ротацію сил і техніки. Про це заявив речник інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко.

«5 вересня було зафіксовано пересування російських військових колон по трасі Ростов-Таганрог і далі в бік кордону з Україною. Переважно це тентовані автомобілі «Урал» і кунги «КаМаз» (в тому числі машини зв’язку та радіоелектронної боротьби), бронетехніка. Частини, що передислоковуються, належать Західному військовому округу ЗС РФ», — зазначив речник РНБО.

• У Луганській області помічені великі колони бронетехніки та військових вантажівок, у т.ч. числі — російські танки Т-72ВМ, зенітно-ракетні комплекси Стріла-10 та мобільні пускові установки SAM.

Відповідне відео опублікувало Іnterpretermag.

• Режим «припинення вогню» у зоні АТО порушено: на східних околицях Маріуполя ведуться інтенсивні обстріли з важкої військової техніки.

Про це у своєму Твіттері повідомив журналіст Григорій Жигалов.

7 вересня 2014 року

• Ірина Вовк, Дар’я Бура «Ізоляція. Таємні в’язниці Донбасу в оповідях врятованих від тортур та смерті»

МАРИНА ЧУЙКОВА (1971 р. н.), цивільна, мешканка м. Горлівка

Але я і тоді не вірила, що все так затягнеться. Не вірила, бо бачила, як по-людськи живуть, наприклад, у Харкові, і який жах від бойовиків у нас в Горлівці. Я не вірила, що люди це все терпітимуть, та навіть «ватники» — ну вони ж теж їсти хочуть. Думала, місяць-два-півроку, але воно має закінчитися. А перед Іловайськом така надія була, як наші почали стрімко відвойовувати території. Я вірила, що нам треба потерпіти, нехай пережити ще десятки обстрілів і смертей, але нас визволять. Але Росія пішла в наступ