Проект «Україна». 30 червня 1941 року, акція Ярослава Стецька - Данило Борисович Яневський
Факт четвертий. Абсолютно темним місцем у цій частині нашої історії є роль Ганса Коха та другого німецького офіцера, якого цитований тут дослідник називає «зондерфюрером Кайтом». За його словами, вони відіграли неясну (бо можна припускати, провокаційну) роль… Сотн. Кох, який відвідав митрополита 30.6, не заперечив можливості згоди німецького уряду на факт проголошення самостійности. Хоч справді і не міг подати офіційного становища, але заявив, що місцева команда німецької армії не буде протидіяти проти наміреного акта проголошення самостійності».[194]
Версію про прямий обман Стецьком Шептицького, наскільки мені пощастило зрозуміти, підтримує і вже добре відомий читачеві Петро Балей. Він справедливо вказує на те, що вермахт вів свою гру з бандерівцями: «присутність високих представників вермахту надала події (30 червня. – Д. Я.) вірогідності: всі ж бо знали, що вермахт не міг би пристати до політичної акції без згоди вищої влади. Отже, «бандерівці домовилися із самим фюрером». Саме це і спровокувало митрополита Андрея і Полікарпа (Сікорського) – єпископа Луцького, вікарія Волинської єпархії православної автокефальної церкви (з грудня 1941 р. – адміністратора ПАЦ «на звільнених землях України». – Д. Я.) поблагословити той «уряд» Стецька і залучити до т. зв. Національної ради групу авторитетних діячів передвоєнного політикуму Галичини. На наслідках обману первоіерархів українських церков спекулюють досі в політичній умці світу, що формується під впливом єврейської преси».[195]
Дурили, сказати правду, не тільки церковних достойників. Дурили всіх, хто під руку потрапляв: коли бандерівці з'явилися у Львові, «громадянство в Галичині було цілковито дезорієнтоване про політичний стан української еміграції і про становище Німеччини в українській справі. Появу озброєної української групи поясняли саме як намір Німеччини піддержати незалежність України».[196]
І от постає питання: як тут було утриматися від спокуси?
Який Акт було ухвалено 30 червня?Наразі в розпорядженні науковців та всіх зацікавлених є два тексти одного і того самого документа. Перший наведено в цитованих уже споминах його автора. Другий опубліковано у вигляді статті: Акт 30 червня 1941 р. як символ українського самостійництва // Відновлення Української Держави в 1941 р. Нові документи і матеріали. – Київ, 2001. – 197 с. – С. 39. У цьому виданні є примітка укладачів: «виготовлено в трьох оригінальних примірниках, печатка «Українська Держава» з посиланням на фонд 3833. – Оп. 1. – Спр. 5. – Арк. З Центрального державного архіву вищих органів влади України. Навожу їх обидва. Цим шрифтом виділені слова, що відсутні у варіанті Стецька, але які збігаються з оприлюдненим у виданні Проголошення Акта відновлення Української Держави»[197] на с. 75–76, за винятком примітки про кількість примірників.
Читаємо:
«Акт проголошення відновлення Української Держави«Акт про відновлення Української Держави. Український Уряд. 30 червня 1941 року. Львів, дня 30 черв. 1941, год. 21. Ч.: 1/41. Рішення ч. 1 Національних зборів українців»[198]
1. Волею Українського народу, Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України.
Організація Українських Націоналістів, яка під проводом її т(Т)ворця і в(Д)ождя Євгена Коновальця вела в останніх десятиліттях кривавого московсько-більшовицького поневолення завзяту боротьбу за свободу, взиває (весь) увесь український народ (нарід) не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Суверенна Українська Влада (Держава).
Суверенна Українська Влада запевнить Українському Народові лад і порядок, всесторонній розвиток усіх його сил та заспокоєння (всіх) його потреб.
2. На західних землях України твориться Українська Влада, яка підпорядковується (підпорядкується) (^українському (^національному (У)урядові, що створиться в столиці України – Києві (з волі українського народу).[199]
3. Відновлена Українська Держава буде тісно співдіяти з Націонал-Соціялістичною Велико-Німеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера творить новий лад
