Пацифікація - Автор невідомий

Далі відбулися такі віча в Південній Америці: 201) 20. XI. в Жангари; 202) 16. XI. в С. Павло; 203) Pio де Джанейро; 204) .22. XI. в Трес Баррас; 205) 23. XI. в Вера Ґваранні; 206) ЗО. XI. в ПруДентополіс; 207) 14. XII. в Каразіньо і 208) в Трес Баррас.

У Канаді відбулися далі такі віча: 209) 28. X. в Гемильтон, Онт., на якому промовляли Гуменюк та Свистун; 210) 27. X. в Гемильтон, Онт., на якому промовляли С. Ємчук, о. П. Олексів, Палка, Станькевич, та винесено резолюції, що вислано до Ліґи Націй та Отави; 211) Ріджайна, Саск., на якому промовляли: Бучковський, Я. Назаревич, п-і В. Козяр, Колдвин (радний міста), о. Улян, І. Федерив і Ю. Огецишин. 212) 2. XI. у Ватерфорд, Онт., де говорили: Мех, Долинюк, Михал^вич, Залуцький, Литвин; 213) Айтуна, Саск.; 214) 30. XI. Брантфорд, Онт., _де промовляли: Гнідий, о. П. Олексів, о. І. Колцун, о. Сарматюк, при чому протест вислано до Ліґи Націй.

У Сполучених Штатах відбулися далі такі віча: 215) 9. XI. у Шікаго, сполучене з листопадовим святом, де промовляв Др. Сгегар, та винесено резолюції протесту, що Ix заслано до Вашингтону, ЛіГи Націй, Анґлії, польського амбасадора у Вашингтоні та «Манчестер Ґвардіян»; 216) 2. XI. в Ст. Луіс, на якому говорив С. Мусійчук; 217) 19. X'. в Дітройт; 218) 16. XI. в Бреслав, Па., яке вислало протест до Птимсона та Ліги

Націй; 21'») тогож дня в Банд Брок, II. Дж.; 220) 8. XI. в Істон; 221) 16. XI. в Бофало; 222) Гинивер, На.; 223) 10."XI. в Бостон, Масс., на якому говорив Давискиба, л-а Чопик та литовець Боґошис, 224) 23. Xl. в Йонгставн, де говорили о. Данилович, американець Др. Ban Кірк, та о. Кучер, 225) 2. XII. в Сліквіл, Па. де говорили: о. Шкварок, ред. М. Хандога, сенатор *Рай^іі та американець Гібс, при чому вислано протест до Гувера та Ліґи Націй; 226) 7. XII. в Бслегем, Па., на якому говорили: о. Рудакавич, Др. Мишуґа, Лещчук, при чому зібрано 140.— дол. та вислано протест до Ліґи Націй та Вашингтону; 227) 21. XII. в Шикаґо, на якому промовляли: Др. В. Оімекович, Р. Смук, литовець Ф. Маставсказ, білорус Воронко, німець Й. Клейн, о. І. Коцан, проф. Н. Ловей американець, Др. Тарнавський та М. Січннськнй; протест вислано до Вашингтону, сенаторів стсіїту Іліной, Ліги Націй та до нрапительств тих держав, що підписали віддання Галичини Польщі.

5. АНГЛІЙСЬКА ПРЕСА В АНГЛІЇ, АМЕРИЦІ -1 КАНАДІ.

— «The Manchester Quardian», Манчестер (Аиґлія) з дня 14. XI. б. р. оголосило велику статтю н. з. «The Tragedy of the Ukraine. — Repression of Home Rulers. A Polish Terror, Cruelties of «Punitive Expeditions*>. Ця світова часонись у великій статті подає між иншим слідуюче:

«Польське насильство на Україні набрало тепер більшої сили, ніж щось подібне десь в Европі. Україна- стала краєм рознуки і знищення, яка ще більшу увагу звертає на себе тим, що права України заиоручив міжнародній трактат, а Ліґа Націй глуха на просьби іі аргументи і дальший світ нічого про все те не знає, або не клопочеться... У відносинах, які на Україні існують, насильство є .по обох сторонах, однак насильство поляків переходить всяку міру. Українська робота виявляється підпалами і нищенням телеграфічних дротів і про це польська преса пише, але про польські звірства, що є плановими і на ширшу міру, не згадує цілком». Тут подані описи карних експедицій, їх звірства, подані назвиска побитих людей, витяги з листів українців, одне слово — великий фактичний матері ял. Далі подано: «Пацифікація України силою тих карних експедицій в правдоподібно найбільш руйнівничий напад, який був воли зроблений на будьяку з національних меншин і найгірше нарушенля угоди дотично меншин. І справді, культуру і то високу культуру нищено протягом останніх трьох тижнів: кооперативи, школи, бібліотеки і інституції, що були побудовані українцями протягом довгих років праці, пожертв і ентузіязму, майже виключно за їх власні засоби при величезних труднощах. Вони відчувають втрату тих своїх здобутків майже так само, як свої надлюдські фізичні терпіння. Поляки без сумніву опублікують звичайні урядові заперечення. Безпроволочне і безстороннє слідство на місці траґедії, з додатком охорони свідків перед переслідуванням, є нагла конечність».

— «Philadelphia Inquirer», з 10. X. б. р. оголосило статтю п. з. «German Interest in Ukraine».

— «The New York Herald Tribune» з 15. X. 6. p. оголосила велику статтю John-a Elliot-a п. з. «Armed Force loots, flogs and taxes the Peasantry as Incendiarism Is Laid to Natonalist Schema. — Barbarity Kindling Sedition and Splite*. У тій статті автор, який вернув зі Львова та на місці придивлявся польській «пацифікації», пише: «По українських селах Східньої Галичини польська кіннота та поліція бють брутально священиків і селян нагайками, насилують ганебно жінок, здирають соломяні стріхи з селянських хат, закривають школи, грабують кооперативні крамниці, нищать бібліотеки і руйнують населення реквізиціями харчів». «Пацифікаційна система польських яювнірів полягав на рейдованні сіл, підозрілих у тому, що вони були замішані в справу нищення фільварків польських землевласників. Передових людей Із села — війта, священика, голови кооперативних спілок, провідників опортових і просвітних товариств — кличуть перед коменданта польського відділу. Від них жадають, щоби вони дали інформації щодо підпалів і видали всю зброю. Коли їхня відповідь видається невистарчальною — а так звичайно бував — їм дають по 60 або 90 нагаїв, яких уживали в Польщі тільки висланиики російського царя. Коли жертаа зімлів під ударами, П часто приводять до памяти, поливаючи холодною водою, і биття начинаеться наново. Польські жовніри не мають ніякої пошани до жінок і в багатьох селах відбувалися такі самі звірські побої жінок». «Коли військо входить до села, вено реквірув збіжжя, молоко хліб, яйці, городовину, очевидно без заплати. Громада, до якої прийдуть такі «гости» мусить платити не тільки за харчі й напої, але ще давати на «тютюн». Деякі нещасні села були рейдовані військом по З і ло 4 рази. Українці говорили мені, що страхіття, які вони перебули за останніх 14 днів, перевищають всі лиха, яких воин зазнали підчас світової війни або підчас російсько-тгольської війни з 1^20. р.». «Становище українців в ще тим некорисне, що хоч