Будь дивом - Регіна Бретт

Ми тут, щоб жити заради інших. Єзуїти навчили мене будувати своє життя згідно з принципом, що його сформулював святий Ігнатій Лойола: знати Бога, любити Бога, служити Богові й бути вічно щасливим із Ним. Усе, що є на землі, — це дарунки, створені для того, щоб ми максимально пізнали Бога. Ми повинні берегти їх, якщо вони сприяють нашому розвитку, або відпускати — якщо вони його уповільнюють.

Святий Ігнатій казав, що ми маємо залишатися безпристрасними й ні до чого не прив’язуватися, якщо чітко не уявляємо, який вибір найкращий. Ми не повинні надавати перевагу здоров’ю, а не хворобі, довгому, а не короткому життю, багатству, а не бідності. Ми служимо Богу всюди, байдуже, хворі чи здорові, молоді чи старі, багаті чи бідні. Ми повинні прагнути того, що сприяє нашому духовному зростанню — а це може бути що завгодно.

Рак навчив мене любити життя незалежно від обставин. Це страшна хвороба, але й вона приносить свої подарунки. Рак змушує тебе заритися носом у своє життя. Мене й досі часто запитують: «То в тебе ремісія?» Люди хочуть знати, чи справді я зцілилася. Та мій прогноз такий самий, як і в будь-якої людини, яка хворіла на рак, чи в будь-якої людини, яка взагалі не хворіла.

Ми повинні прожити всі дні свого життя.

Усе залежить від нас, а не від раку чи будь-якої іншої хвороби, інвалідності або розчарування. Більшість людей, які хворіють на рак, не помирають. Дізнавшись про діагноз, вони не йдуть додому, не заповзають до ліжка, щоб чекати смерті. Вони живуть із ним. Живуть, незважаючи на нього. Всупереч йому. Вони ходять на роботу, виховують дітей, їздять рибалити, кохаються, саджають дерева в саду.

Протягом багатьох років одна чудова жінка — моя колега з редакції — щодня приходила на роботу, хоч і хворіла на невиліковний рак. Побачивши Арлін Флінн, ніхто не міг сказати, що з нею щось негаразд. Її зачіска була ідеальною, макіяж — бездоганним, а усмішка — ширшою, ніж усмішка будь-кого з нас. Вона не була схожа на жінку, яка поступово помирає.

Коли я дізналася, що в неї рак, і намагалася її втішити, вона усміхнулась і почала розповідати про цікавих людей, із якими познайомилася протягом тижня хіміотерапії. З її слів можна було уявити собі цілу вечірку.

Арлін вичавлювала зі свого життя стільки життя, що навіть на її похороні мені було важко повірити, що вона від нас пішла.

У всіх є термін придатності, який колись закінчиться. Та в жодного, навіть у найкращого лікаря, немає чарівної логарифмічної лінійки, за допомогою якої можна визначити день твоєї смерті — до останньої години. Лікарі давали моєму батькові шість місяців. Він прожив кілька тижнів. Моїй знайомій дали рік. Минуло вже десять, а вона й досі жива.

Ніхто не відає, коли в його двері постукає смерть, навіть ті, хто захворів на рак.

Просто ми знаємо, що кожна година нашого життя дуже цінна.

Подяки

Щоб написати книжку, треба, щоб у твоїй голові вщухли голоси, які кричать, що тобі це не до снаги, або шепочуть, що не варто цього робити, або дражнять, що ти ніколи її не закінчиш.

Я вічно дякуватиму…

Усім рідним і друзям, які допомагали заглушити мої внутрішні сумніви своїми голосами. Ваша нескінченна підтримка й любов — безцінні.

Моєму чоловікові, Брюсу Геннесу, який не має нічого проти того, щоб засинати на самоті, коли моє натхнення не дає мені лягти спати до третьої ночі. Глибина твого кохання й досі мене вражає.

Моїй донечці Ґабріель — моєму першому диву. Дякую тобі за всю любов і радість, яку ми розділяємо щодня.

Моїм синам — Бенові, Джо і Джеймсу — за вашу любов і світло, за те, що ділитеся своїми знаннями про комп’ютери, фотографію та соціальні мережі.

Моєму онукові Ешеру — він моя радість, і крихітці Бу-ба-лу, яка скоро побачить цей світ.

Усім, хто придбав і прочитав мою першу книгу «Бог ніколи не моргає. 50 уроків, які змінять твоє життя». Численним письменникам, які мене підтримували, особливо доктору Майклу Ройзену, Джо Естерхазу, Джеффрі Заслоу, Діку Фіґлеру, Тріті Амріґар, Дену Чаону і Діпаку Чопрі.

Моїм колегам із «Plain Dealer», особливо Барбу Ґалбінсі, Крісові Квінну, Тому Фледанґу, Дебрі Адам Сіммонс, Ширлі Стайнман, Сьюзан Ґолдберґ і Террі Еґґер — за те, що дали мені повну свободу в тому, що я вмію робити найкраще, і дозволили поділитися цим у книжці.

Усім людям, які дозволили розповісти їхні історії в моїх статтях та цій книжці. Ви ніколи не дізнаєтесь, як вони змінили життя численних людей.

Дорогим друзям, які мене надихають і допомагають зосередитись, особливо Шеріл Гарріс, Вікі Пруссак та Бет Велч.

Джерелам натхнення в Кармелітському монастирі, Єзуїтському притулку та центрі «Місце зустрічі».

Моєму агентові і прекрасній команді видавництва «Grand Central Publishing». Дякую, що повірили в обидві мої книги й цілилися так високо, що ми досягли вершини — бестселер за версією «New York Times». ОГО! Я й досі не тямлюся з такого дива, яке сталося завдяки вам!

Лінді Льовенталь, моєму агентові з «David Black Literary Agency». Ти справжній діамант! Дякую, що вела мене вперед з усією мудрістю, терпінням та ентузіазмом. Ти мала рацію. Саме ця книга мала бути наступною.

Видавцеві Джеймі Раабу — ваш ентузіазм треба розливати в пляшки й продавати. Редакторові Карен Мерґоло — тільки ви можете зробити так, що авторові буде приємно, навіть коли його твір редагують.

Керолін К’юрек — за те, що гасила великі й малі пожежі. Метью Балласту, Дженніфер М’юзіко і Дані Тромблі — за те, що розповсюдили інформацію про цю книжку по всьому світу (я й досі отримую електронні листи з Бразилії, Австралії та Китаю); Філіппі Вайт, яка допомагає більше, аніж я здатна уявити. Діані Люґер, яка створює обкладинки, схожі на подарунки; Ніколь Бонд — за те, що представила цю книгу у 18 країнах; Пеґґі Бьолке, яка розповсюдила її в 50 штатах. Я дякую працівникам відділів продажу й маркетингу за те, що несли мою звістку надії.

Великим і малим книгарням, усім бібліотекам у малих містах — таких, як Равенна, штат Огайо, де я зростала. Дякую, що ділитеся з людьми радістю читання.

І, як завжди, я нескінченно вдячна Джерелу, без якого нічого б не було, — Богові моєї радості.

Про автора

Регіна Бретт — авторка книжки «Бог ніколи не моргає. 50 уроків, які змінять твоє життя», бестселера за версією «New York Times», і колонки в газеті «Plain Dealer» у Клівленді, штат Огайо. Двічі була фіналісткою Пулітцерівської премії в номінації «Коментар» та отримала численні