Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення - Мінеке Схіппер
Жінку з розведеними ногами не сприймають, наприклад, в індонезійській провінції Ачех, де у 2013 році ухвалили новий закон проти жінок, що сидять ззаду на мотоциклі, розчепіривши ноги. Ця заборона була необхідна, оскільки всі вигини жіночого тіла стають помітніші, коли жінка тримає ноги по різні боки мотоцикла, ніж під час сидіння на дамському сідлі. А як бути жінкам, що самостійно керують мотоциклом? Нове правило таких варіантів не передбачало304.
Однак останнім часом жінки почали скаржитися на чоловіків, які розводять ноги, зокрема в громадському транспорті:
Коли навпроти мене сидить чоловік, то його коліна широко розставлені, тож поїздка потягом тривалістю в одну годину десять хвилин, здається, тягнеться вічність, я бачу за 50 см перед собою ці настовбурчені, часто тісні штани. Гадаю, така поведінка зовсім недоречна. Я нікого не просила про послугу – цілу дорогу дивитися на чоловічий широко розверзений пах305.
Реакції на таку скаргу дуже різняться. Радять головно читати газету або дивитися у вікно, а не на горбик витріщатися. Є чоловіки, які кажуть: «Ми потребуємо багато простору». Є й такі, що вважають, буцімто можуть висунутися ще далі. Деякі жінки погоджуються з тим, що чоловікам потрібно більше місця у громадському транспорті, – джентльмени, будьте галантні, тримайте свої ноги вкупі. А ще знайдуться жінки, що спонтанно звернуться до чоловіків.
Хіба чоловік може собі зарадити, якщо має того «горба?» Ми, жінки, так само не без горбика, у нас їх – цілих два! Здається, це зовсім не заважає чоловікам, чи не так? Якщо так, тоді мужчина повинен вимагати, щоб жінка поклала навпроти грудей газету чи піджак, аби їх видно не було. Тоді ви не маєте права казати: авжеж, але ж усі чоловіки люблять груди! Ні, бо ми – жінки – так само полюбляємо чоловічу «шишку», коли вона тішить і задовольняє306.
Скарги на чоловіків із широко розставленими ногами звучать і на протилежному боці Атлантики. Американські жінки висловлювали своє невдоволення у блогах і твіттері. Чоловіча звичка сидіти у громадському транспорті, розклавши ноги у вигляді літери V, відома як чоловіче розведення. У газеті «Нью-Йорк Таймс» це питання обговорювали в одній великій статті, тоді нью-йоркський громадський транспорт розпочав кампанію з метою заохотити чоловіків «трохи делікатніше ділитися собою з іншими в завжди переповнених вагонах метро». Деякі чоловіки лише знизували плечима, інші захищалися, мотивуючи це тим, що поза схрещених ніг може негативно впливати на потенцію. Як запевняє один нью-йоркський фахівець медичної галузі, півгодинна їзда потягом у позиції зі схрещеними ногами здатна викликати підвищену тестикулярну температуру, але не все так серйозно, аби якось відчутно зашкодити. Тим часом декотрі жінки фанатично висміювали «чоловіче розведення» у соціальних мережах. Ті, хто хоче довідатися про всі деталі ввічливості щодо цього питання, можуть прочитати захопливу книгу Пітера Поста, правнука американської гуру етикету Емілії Пост, «Важливі чоловічі манери». Автор твердить, що «чоловік, який сидить, не повинен розставляти ноги у формі літери V, треба розташовувати їх паралельно одна до одної. Причому треба уникати будь-яких ергономічних асоціацій із сексом»307.
Удосконалені тіла
Із плином часу процес прикривання тіла суттєво посилився. Нині давня традиція – розмальовувати тіло, зберіглася в основному у вигляді макіяжу обличчя. Тату і пірсинг – стародавні звичаї, що набули популярності в західному світі. Чоловіки і жінки завжди прагнули пристосовувати або формувати власні тіла відповідно до тогочасних ідеалів, наприклад, футляр на пенісі, броня для грудей, звужені талії, корсети, випуклий гульфик, широкі спідниці, видовжені шиї чи забинтовані ноги.
Пишнотілих жінок вважали дуже привабливими в Європі, у бідних країнах така тенденція панує й досі. Панджабці в Індії та Пакистані рекомендували жінку в тілі як теплу ковдру на зиму. Пухке тіло в Африці символізувало розкіш, жінку навіть хвалили за чарівні жирні складки на шиї. У Західній Африці ці складки називали «божим намистом», і свідчили вони про достаток. Західний ідеал тіла сучасної жінки дуже віддалився від огрядних форм, які любив зображати Рубенс. Венеру Ботічеллі, мабуть, забракували б як фотомодель сьогодення: не надто молода й не достатньо струнка.
Останнім часом на Заході модні бюстгальтери з поролоновим подушечками, а також спідня білизна у формі тіла, що помітно окреслює сідниці в тісних штанах. «Задня частина випинається» – теза, суголосна недавньому заголовку в газеті, у статті йдеться про те, що відтепер жінки потребують «влади сідниць», а дехто вже навіть пережив операції зі збільшення цієї частини тіла308.
Наше задоволення власним тілом, хоч би де то було, постійно підгризають агресивні приклади, вигукуючи до нас як до лузерів, позаяк ми зовсім не відповідаємо відфотошопленим моделям. Усім потрібна нова версія, нам постійно навіють збоку, що наші тіла цілком придатні до перетворення. Тим, хто відновлює свої силуети на вимогу правилам, промисловість на мільярди доларів обіцяє звільнення від усіх ґанджів і невпевненості. Успіх усміхнеться кожному з нас так само, як це робили стрункі та витончені жінки-моделі та коренасті, спортивної тілобудови чоловіки, з якими ми перетиналися від самого дитинства.
Удосконалена модель на магазинній вивісці в Ніцці, 2014 р.Ідеальні образи обох статей різняться наголосами: ідеальна жінка повинна бути надзвичайно стрункою і вічно молодою; ідеальний чоловік маркує власну маскулінність за допомогою м’язистого тіла. Успішні чоловіки і жінки на шпальтах глянцевих журналів відкривають секрет успіху в роботі та любові: радикальна турбота про своє тіло. Там, де зростають індивідуальна й економічна свобода, люди мають змогу одягатися на свій смак і розсуд, а не так, як раніше. Погана новина полягає в тому, що ці тиранічні образи постійно чатують на нашу
