Сила волі - Келлі Макгонігал
Експеримент із силою волі: інфікуйтесь самоконтролем
Дослідження свідчать, що, коли думати про людину з потужним самоконтролем, це може зміцнити вашу силу волі. Чи є людина, яка могла б стати для вас взірцем міцної сили волі? Хтось, кому довелося пережити подібні труднощі та вдалося досягти успіху, або хтось із таким самоконтролем, який хотіли б мати і ви? На моїх заняттях слухачі найчастіше називали відомих спортсменів, духовних наставників та політиків, хоча ваші рідні та друзі можуть мотивувати вас ще сильніше, в чому ви переконаєтеся далі. Коли треба зміцнити силу волі, згадайте про свій взірець. Запитайте в себе, що зробила б ця людина.[198]
Чому ваші близькі «заразніші» за незнайомців
У сезон грипу та застуд ми можемо підхопити вірус від будь-кого, із ким вступаємо в контакт: від колеги, який кашлянув на нас, не прикривши свого рота; від касира, який, потримавши в руках вашу кредитку, повертає її з шаром мікробів. Епідеміологи називають це простим зараженням. У разі простого зараження немає значення, хто був носієм інфекції. Бактерії незнайомця впливають на нас так само, як і бактерії близької людини: щоб заразитися, достатньо лише одного контакту.
«Заразна» поведінка передається по-іншому. Соціальна епідемія (наприклад, поширення ожиріння чи куріння) відбувається за принципом складного зараження. Недостатньо лише вступити в контакт з людиною — «носієм» тієї чи іншої лінії поведінки. Усе залежить від стосунків. У Фремінгемі ожиріння не передавалося через паркан і не залітало у кватирку. Соціальна епідемія поширюється через мережі взаємної поваги та симпатії, а не стандартними шляхами. Вплив колеги непорівнюваний із впливом друга, і навіть друг друга вашого друга вплине на вас більше, ніж людина, яку ви бачите щодня, але недолюблюєте. Така селективна інфекція майже невідома медикам: це якби імунна система захищала себе лише від вірусу, поширюваного незнайомцем або неприємною вам людиною. Але саме так поширюються звички та вчинки. Соціальна близькість тут важливіша за географічну[199].
Чому окремі лінії поведінки такі «заразні» в близьких стосунках? Знову скористаємося аналогією з імунною системою: можна сказати, що імунна система відхиляє цілі та особливості поведінки інших людей лише в тому разі, коли розпізнає таких людей як «не себе». Зрештою, наша фізична імунна система не може атакувати власних клітин — розпізнавши власні клітини, вона дає їм спокій. Але якщо вона розпізнає щось чуже, то розцінює це як загрозу й ізолює чи знищує вірус або бактерію, щоб ви не захворіли. Виявляється, коли ми думаємо про людей, яких любимо, поважаємо чи відчуваємо, що схожі на них, наш мозок сприймає їх як себе. Це помітно на томограмах мозку: дорослих піддослідних спершу попросили подумати про себе, а потім — про своїх матерів. Думки про себе та маму активують майже ті самі ділянки мозку, тож виходить, ми ототожнюємо себе з людьми, про яких дбаємо. Наше самовідчуття залежить від стосунків з іншими, і в багатьох випадках ми дізнаємося, хто ми, лише думаючи про інших людей. Ми вводимо таких людей до нашого самовідчуття, тож їхній вибір починає впливати й на наші рішення.
Під мікроскопом: хто найбільше на вас впливає?
Подумайте, хто належить до кола ваших найближчих людей. Із ким ви проводите найбільше часу? Кого ви поважаєте? Із ким ви ототожнюєте себе? Чия думка має для вас значення? Кому ви довіряєте та про кого дбаєте? Чи можете ви назвати якісь вчинки чи звички — корисні або шкідливі, — які ви запозичили від цих людей або які вони запозичили від вас?
Один із племені
Уявіть, що хтось стукає в двері та просить вас відповісти на кілька запитань про ощадливе використання енергетичних ресурсів. Чи намагаєтесь ви заощаджувати електроенергію? Чи приймаєте ви душ швидко, щоб зберегти водні ресурси? Чи утеплили свій будинок? Яка витрата пального у вашому автомобілі? Потім у вас цікавляться, чи згодні ви, що заощадження енергії допоможе навколишньому середовищу, збереже ваші гроші та забезпечить майбутнє для подальших поколінь. І наостанок ставлять ще два запитання: що більш за все спонукає вас заощаджувати енергію? О, і чи, на вашу думку, економлять енергію ваші сусіди?
Вісімсот жителів Каліфорнії мали відповісти на ці запитання в рамках дослідження причин економії енергії. Відповіді були досить альтруїстичні: каліфорнійці заощаджують енергію, щоб захистити навколишнє середовище, допомогти прийдешнім поколінням та зекономити гроші. Відповідь «бо це роблять інші» була останньою в списку. Але, перш ніж подякувати каліфорнійцям за такий альтруїзм, зауважмо, що фактичним показником економії електроенергії опитуваними було одне-єдине запитання дослідження — скільки енергії, на їхню думку, економлять сусіди. Інші переконання та мотивації — заощадження коштів, планета для нащадків — не мали жодного стосунку до економії енергії. Люди думали, що діють із найкращих міркувань, однак єдина причина, що справді мала значення, не така вже й альтруїстична — «бо це роблять усі інші»[200].
Це приклад того, що в психології називають соціальним контекстом. Коли решта представників нашого племені щось робить, нам здається, що саме так і треба. Це один із тих інстинктів виживання, яким оснащено соціальний мозок людини. Зрештою, коли все ваше плем’я кочуватиме на схід, краще піти за ним. Довіра до думки інших — це той клей, завдяки якому можливе саме існування в соціумі. Не обов’язково знати все — можна просто робити, як усі.
Соціальний доказ має неосяжний вплив на наше щоденне життя. Саме тому на сайтах новин ми обираємо «найпопулярніші статті», і саме тому, найімовірніше, підемо на фільм-лідер прокату в нашій країні, а не на низькокасову стрічку. Саме тому нерішучих виборців можуть переконати попередні рейтинги, і саме тому в супермаркеті батьки сварять дитину, яка хоче нову популярну іграшку. Те, що хочуть інші, не може бути поганим. Те, що думають інші, — правда. Якщо ми ще не склали своєї думки, можна довіритися думці племені.
Дослідники, які ходили від дверей до дверей, проводячи опитування про заощадження енергії, вирішили з’ясувати, як сильно соціальний доказ може змінити поведінку. Вони розвісили на ручки
