Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

має право контролювати додержання вимог вироку суду на підприємстві, в установі та організації (та їх уповноважених органів) будь-якої форми власності, де працює засуджений до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

6. Під «підприємством, установою чи організацією» слід розуміти тих юри­дичних осіб, які створені та зареєстровані в установленому законом порядку (підрозділ 2 «Юридична особа» ЦК України).

Уповноважений орган юридичної особи — це її органи управління (ст. 97 ЦК) або виконавчі органи (статті 99, 101 ЦК).

7. Місце роботи засудженого — це постійне чи тимчасове виконання цією особою трудових обов’язків відповідно до встановленого порядку реалізації права громадян на працю. При цьому місце роботи засудженого може не збіга­тися з місцем його реєстрації або проживання, про що особа зобов’язана по­відомити КВІ при оформленні матеріалів її обліку.

8. До органів, які вправі анулювати дозвіл займатися відповідним видом ді­яльності, яка заборонена засудженому, слід віднести:

а) кадрові апарати підприємств, установ або організацій, де працює (чи пра­цював) засуджений;

б) органи, які здійснюють ліцензування певних видів діяльності;

в) громадські об’єднання (спілки мисливців і риболовів, охорони навко­лишнього середовища та ін.);

г) окремі підприємці — фізичні особи, що самостійно приймають і звіль­няють з роботи працівників.

9. Порушення вимог вироку — це недотримання чи невиконання (умисно чи з необережності) тих приписів суду, які сформульовані в резолютивній ча­стині вироку. Зокрема, якщо в санкції статті (частини статті) Особливої час­тини КК України зазначено характер посад або вид діяльності (наприклад, статті 286—287), рішення про призначення додаткового покарання, що наве­дене в резолютивній частині вироку, має відповідати змісту цієї статті.

10. Вирок — рішення суду першої інстанції про винність або невинність особи (п. 12 ст. 32, ст. 401 КПК).

11. Привід особи — це захід адміністративного чи процесуального приму­су, який передбачає примусове доставлення правопорушника, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, потерпілого чи свідка органами внутрішніх справ чи військовою службою правопорядку у Збройних Силах України в орган внут­рішніх справ, військову частину, дізнання, до слідчого, прокурора або в суд.

Порядок здійснення приводу особи визначений у статтях 259—260 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП), у ст. 136 КПК України та в нормативно-правових актах.

12. Подання — це вид нормативно-правового акта, який вправі видавати орган чи установа виконання покарань для здійснення своїх повноважень. За своєю формою подання КВІ має відповідати вимогам статей 130 та 136 КПК України, а саме: у ньому мають бути зазначені місце й час його складання, по­садова особа, що його винесла, зміст звернення до органу внутрішніх справ, дані про засудженого тощо.

13. Поважні причини неявки засудженого в КВІ — це конкретні об’єктивні життєві обставини, що суттєво перешкоджають (або унеможливлюють) особі вчиняти певні дії, зумовлені її правовим статусом. До таких, зокрема, нале­жать так звані форс-мажорні ситуації (франц. forse majeure — непереборна пе­решкода, обставина) — надзвичайні обставини (наприклад, землетрус, хворо­ба, відрядження тощо), які примушують діяти інакше, ніж передбачалося.

Зміст поважної причини як юридичного факту має бути підтверджений відповідним доказом (ст. 65 КПК): довідкою, актом, рішенням тощо встанов­леної форми, що видаються уповноваженим органом. Оцінку таких докумен­тів управі здійснювати КВІ. У разі невизнання КВІ обставин, що зазначені в документі, поважними причинами неявки засудженого до цього органу вико­нання покарань, винна особа може бути притягнута до передбачених зако­ном видів юридичної відповідальності, включаючи кримінальну (ст. 389 КК). У свою чергу, засуджений вправі оскаржити дії представника КВІ як у вище­стоящий орган Державної кримінально-виконавчої служби чи Міністерство оборони України, прокуратуру, так і безпосередньо до суду (статті 40, 55 Кон­ституції України), (див. коментар до ст. 8 КВК).

14. Розшук — заходи, спрямовані на знайдення, виявлення когось або чо­гось. Порядок здійснення розшуку засуджених, позбавлених права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, передбачений статтями 138, 139 КПК, Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» і в ін­ших нормативно-правових актах.

15. Під невиконанням власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом вироку суду слід розуміти бездіяльність цих юридичних осіб чи посадових осіб, тобто таку пасивну форму поведінки цих суб’єктів, що полягає у невиконанні ними конкретної дії (дій), які вони повин­ні були і могли вчинити в даних конкретних умовах.

16. Враховуючи, що безпосередній нагляд за додержанням законів при ви­конанні кримінальних покарань в органах і установах виконання покарань здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами відповідно до Закону України «Про прокуратуру», матеріали про притягнення винних у невиконанні вироку суду осіб щодо засуджених, позбавлених права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, направляються по територіальності цим посадовим особам прокуратури (див. коментар до ст. 22 КВК).

До таких матеріалів належать: подання КВІ, акти (див. коментар до ст. 30 КВК), пояснення засуджених, посадових осіб підприємства, організації, уста­нови або уповноважених ними органів та ін.

Відповідно до чинного законодавства України винні у вчиненні зазначених правопорушень фізичні особи притягуються до різноманітних видів юридич­ної відповідальності, включаючи кримінальну (ст. 367 КК «Службова недба­лість» та ін.).

Стаття 32. Обов'язки власника підприємства,установи, органі­зації або уповноваженого ним органу за місцем ро­боти засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним ор­ган за місцем роботи засудженого зобов’язаний:

не пізніше трьох днів після одержання копії вироку суду звільнити засу­дженого з посади, яку він займає, або від того виду професійної діяльнос­ті, права на яку він позбавлений, внести до трудової книжки засудженого за­пис про те, на якій підставі, на