Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає - Тімо Айраксінен
Раніше жінка була створеною з ребра чоловіка тендітною посудиною, за благополуччям якої доглядала спершу мати, а відтак — чоловік. У дворянській сім’ї чоловік слідкував за тим, аби жінка мала настільки багато грошей, щоб могла витрачати їх згідно з мірками їхнього стану, представляти чоловіка і будувати красивий дім. Працювати їй не було дозволено. Роботу виконували робітники, у чиє життя наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття дворянка не втручалася. Лише з дечим допомагала, аби совість не мучила. Покупки, витрачання грошей, соціальне життя, прикрашання себе, догляд за дітьми були наріжним каменем благополуччя багатої жінки. Можливо, вона погано себе почувала, була сексуально невдоволеною, пригнобленою чоловіком, пригніченою власною свекрухою, жила у страху за своє здоров’я і здоров’я своїх дітей. Можливо, життя не здавалось їй медом. Утім, її добробут був бездоганним. Тепер говорять про рівень життя, але в житті цих жінок не було рівня життя. Добробуту в них було з головою. І за все це добро відповідальним був чоловік, який забезпечував сім’ю всім необхідним. Уклад і умови змінилися. Тепер жінка відповідає сама за себе.
Благополуччя — важлива складова щастя. Найкраще це видно, коли подивитися на курей у курнику. Яйця вільних курей — яйця щасливих курей. Коли курка може вільно розгулювати і видзьобувати із землі їжу, чинники благополуччя в порядку. Курка добре себе почуває і щаслива. Тому вона несеться яйцями щасливих курей, на відміну від своїх замкнених у клітці колег. Принаймні я купую яйця щасливих курей. Власне кажучи, кури — єдині істоти, запорука чийого щастя нам відома. З іншими живими організмами складніше, тому підтримуймо благополуччя і щастя курей. Я завжди купую найдорожчі курячі яйця, які знаходжу на полиці. Я вірю в те, що цим забезпечую курям щастя. Селянин не оцінив би яйця настільки дорого, якби він не хотів якимось чином компенсувати куряче щастя. Тому щасливі яйця настільки дорогі.
Бути благополучним означає, що викликані власним непевним становищем або нещасливими обставинами проблеми залагоджено або може бути залагоджено. Про них не потрібно турбуватись і в цьому сенсі рослина, курка чи людина почувають себе добре. Їм немає на що нарікати. Курка навряд чи придумає собі краще місце для життя, ніж власний двір. Тобто курка, згідно з визначенням, щаслива. Але не забуваймо, що, навіть якщо зовнішні чинники в порядку, курка може почуватися погано. Бути нещасною за внутрішнім відчуттям. Що може курка вдіяти зі своїми відчуттями?
Благополуччя, отже, лише зовнішнє. Все в порядку, на що нещасний може лише сподіватись. Як кажуть у Фінляндії: у державі загального добробуту недобре окремій людині. Це не є чимось дивним, навіть зважаючи на те, що 83 відсотки фінів під час опитування заявляють, що щасливі. Звісно, що заявляють. Хто б не посоромився нарікати, коли все так добре. Доступні всі помірні людські очікування. І потім ще питають, чи весело. Тільки й того, що весело. Станом маленької людини дуже непокоються.
Звичайно, є ситуації, коли не слід говорити про благополуччя. Доля людини, що сильно відстає у розвитку, і її рідних складна, незалежно від рівня благополуччя. Норка на звірофермі краще б умерла, ніж сиділа б цілими днями у дротяній клітці. Норки почувають себе добре, це зрозуміло. Інакше б не мали такого красивого хутра. А якби не мали, фермер покращував би умови доти, поки не довів би хутро до ладу. Але говорити про благополуччя в цьому контексті не випадає. Людина з серйозними вадами розвитку весь свій вік є заручником своєї особливості, хоч би й не нарікала на неї. Важка доля змушує задуматися про благополуччя. В’язні у скрутному становищі. У Фінляндії, очевидно, достатньо добре піклуються про утримання в’язнів. В інших країнах ситуація може бути складною. Однак, хоч би як добре піклувалися про в’язнів, говорити про їхнє благополуччя було б занадто. Тут ми у ситуації, коли в’язні, можливо, зважаючи на власні обставини, і почуваються добре, але про благополуччя говорити не випадає. В’язень ніколи не щасливий, адже завжди є щось, чого йому бракує, а саме свободи. В’язень краще був би деінде, аніж у тюрмі. Отже, він нещасний. Можливо, в цьому і полягає сенс покарання. Звісно, деяким в’язням у тюрмі краще. Їхнє благополуччя в ув’язненні дозволяє також щастя. Вони бояться помсти або цілком прижились у тюрмі. Дивно, звичайно, але засуджений до довічного ув’язнення американець, який ніколи не вийде на волю умовно-достроково, може бути у тюрмі щасливим. Якщо умови хороші та благополучні, в’язень нікуди не прагне піти. У нього немає варіантів вибору. Він увесь свій вік проведе у тюрмі, і було б безглуздо тужити за свободою, якої він ніколи не побачить. Якщо він притримується такої думки і прийняв свою долю, він щаслива людина. Щось дивне й іронічне є у цьому висновку — але що? Як в’язень може не тужити за тим, що в інших є, а у нього одного немає? Пам’ятаймо, що людина — собака, яка завжди порівнює себе з іншими членами стада. Нестачі у людському житті визначені тим, що в інших є. Людина хоче того самого, що й інші, не більше і не менше. У цьому секрет щастя.
3.3.3. Завдання суспільства загального добробуту
Я прошу в читача вибачення, що розглядатиму щось настільки нудне і звичне, як держава і суспільство загального добробуту. Я не ображусь, якщо читач пропустить цей розділ. З іншого боку, можливо, і в цьому розділі знайдеться щось веселе. Хоча йдеться про ідею обрання президентів і формування підвалин фінської державної релігії, держава загального добробуту нікому не дає щастя. Слід задуматись, у якому значенні використовують слово «добробут», коли говорять про державу загального добробуту. Мені здається, що добробут у звичному сенсі лишається досить далеким. Якщо сприяти справжньому добробуту державними силами, виникають питання про інформацію, мистецтво і повноваження. Звідки держава знає, що в інтересах людини і що для неї краще? Звідкись цю інформацію потрібно отримати. Інакше доведеться визнати, що фінське суспільство загального добробуту є успішним. Тут добре живеться людям, майже як у Швеції. В Норвегії було б ще краще.
