Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає - Тімо Айраксінен
Сім’я підтримує, утримує і дбає. Любов допомагає терпіти роботу. На час хвороб сім’я незамінна. Але людині не вистачає людських стосунків. Потрібні друзі, інакше якість життя стрімко погіршуватиметься. Друзі — рідкісне благо, якщо говорити про справжніх друзів.
3.2.5. Творча діяльність
Творча діяльність — вагома складова якості життя. Людині стає скучно без творчості, і тоді життя втрачає сенс. Не знаю лише, як рівень життя перекладається мовою творчої діяльності. Творча діяльність вимагає певного життєвого рівня, хоча слід визнати, що інколи мистецтво особливо процвітає у бідності, злиднях і утисках. Чому так, цього я пояснити не здатен. Це лишається для мене загадкою. Можливо, творчість не потребує грошей? Або ж творчість — відповідь на виклик, кинутий злидням. У Фінляндії все-таки вірять, що митці й інші творчі люди потребують грантів. Я притримуюся тієї самої думки, але чому бідність породжує настільки хвилююче мистецтво? Хай читач сам знайде відповідь.
Коли ми говоримо про якість життя, маємо на увазі побудований над рівнем життя шар. У ньому кількість переходить в якість. Гроші та ресурси перетворюються на творчість, яка є дійсно цінною діяльністю. Творча людина краща за інших, і її життя краще за інші. Її щастя — цілком інша річ. Свиня часто щасливіша, ніж Сократ. Висвітлимо справу на прикладах.
Людина з відповідним рівнем життя прагне мандрувати чужими країнами. Це найзахопливіша з усіх форм творчої діяльності. Власне, у наш час заздрять лише подорожам. Усе інше споживання зневажають, і його принади краще ховати від заздрісних очей. Але мандрування прекрасне і важливе. Варто з вдячністю пам’ятати Калеві Кейхянена[39], який відправляв фінів літаком на південь. Там хлопцям наливали спиртне і дівчата зустрічалися зі справжніми самцями. Італієць, який працював на сонячному березі у 1980-х, ніяковіючи, трохи розповів мені, що він про це думає. Фінські жінки їли двома виделками — «if you know what I mean?». Я сказав, що знаю. Принаймні я знав, на що він натякає. Творчість розкривається якнайкраще, коли їдеш за кордон у пошуках спиртного і сексу. Я рекомендую Бангкок. Там у кожному барі повно дівчат, хлопців і їхньої суміші. Водночас попереджаю, що рейси «Фіннейр» ущерть заповнені. Подорож потрібно бронювати заздалегідь, аби потім не розчаруватися.
Значно вишуканіший спосіб мандрів — сходити в оперу у Відні чи Мілані або на футбольний матч в Лондоні. Справжній елітизм забирає перемогу з приземлених бажань простолюду та їхнього тваринного вдоволення. Дійсно, прекрасно начепити краватку і капелюх і піти у галереї Флоренції, ті, фотографії яких якраз були опубліковані в Gloria. Дружині теж подобається, коли я ходжу по галереях, а не по повіях. Похід по магазинах культурними мандрами, на жаль, назвати не можна. Вони не покращують якість життя, адже йдеться лише про купівлю речей. Якщо читач ладний розлютитися на мене за таку заявочку, поспішу зауважити, що якщо магазини дуже вже вишукані, то, певна річ, якість життя від цього покращується. Але тоді більше не стоїть питання про купівлю, це вже захоплення власне цими чудовими магазинами. Якщо захоплюєшся винами (п’яниця), відвідини винного магазину Berry Brothers на вулиці Сент-Джеймс у Лондоні — вражаючий досвід. Магазин оздоблений в стилі XVIII століття, продавці в темних костюмах. Там можна сидіти в шкіряних кріслах і переглядати карту вин. Вина такі самі, як і всюди, але сама атмосфера закладу екстра-класу. Якість життя на кілька хвилин покращується, коли сидиш там. Жінки тут можуть навести власний приклад.
Знайдуться й інші приклади покращення якості життя за рахунок творчості. Інтернет дає можливість мандрувати інформаційними магістралями всією планетою у пошуках нових знань. Що більше цим займаєшся, то розумнішим стаєш, і не потрібно багато перейматись. Обід у ресторані радикально піднімає якість життя. Спершу потрібно знайти наймодніший ресторан у Гельсінкі. Зазвичай він новий і стильно оздоблений. Про нього пишуть у газетах, і його розхвалюють. Поїсти сюди з’їжджаються з усієї Фінляндії. Самі відвідини такого місця — уже подія. Їжу там готують з особливої відбірної сировини і смачно приправляють. Порції великі та красиво подані. Це мистецтво. Насолоду від їжі посилюють вином, яке в «Алко» коштує шість євро, а в цій їдальні — сорок. Так клієнт має змогу насолоджуватися творчим ціноутворенням, і якість його життя сягає стратосфери. Наступного тижня інший ресторан в моді, і слід сходити туди. Ресторанне життя Гельсінкі — дійсно фантастичний досвід.
Якщо якість життя висока, нарікати не слід. Для нарікань немає причин. Це безглуздо і даремно. Тебе ніхто не слухатиме. Саме тому ми говоримо про щастя. Якість життя є щастям. Якість не робить щасливим, але сама є щастям. І творча діяльність — найвища якість життя.
3.2.6. Сприятливе середовище
Коли ти на природі, якість життя падає, бо на природі рівень життя втрачає чинність. Бути на природі жалюгідно. Довкілля в жахливому стані. Природа не зважає ні на рівень життя людини, ні на якість. Людина тікає від природи всюди, куди тільки може, якщо може. Природу необхідно приборкувати відповідно до людських потреб і бажань, якщо прагнути зберегти свій рівень життя. Це серйозне попередження для всіх «зелених» любителів природи, які живуть у Тееле, Круунунгака або Кайвопуйсто. Також добре було б, якби жителі центральних районів Тампере і Турку прочитали таке. Ті, хто живе у сільській місцевості, можуть розслабитися.
На природі людина почувається кепсько. Хоч би і спорядження було дорогим, зручності не вистачає. Вище ми вже розглянули мазохістичні бажання, тому не повертатимуся до них у цьому контексті. Навіть риболовля у жовтні надміру холодна і важка. Набагато краще купити журнал Erä і просто читати про велику впійману рибу. Втім, це правда, що природа і якість життя — досить близькі поняття.
Містянин сумує за природою, як селянин, який в усьому прагне наслідувати життєві звички і цінності містян. Замилування природою — прерогатива містянина, адже природа покращує якість лише його життя. Для селянина природа — завжди клопіт. Містянина пригнічують кам’яні джунглі та їхній рух, принаймні час від часу, і він потребує змін. Зазвичай він їде на південь під пальми, але аж ніяк не завжди. Буває, його атавістичні інстинкти прокидаються і його починає шалено тягнути в село. У селі його коріння, принаймні більшою мірою. Гельсінкі влітку пустіє, люди роз’їжджаються до Лагті та Гейноли
