Щастя. Відверте і чітке бачення щастя і того, чому у нас його немає - Тімо Айраксінен
За благополуччя свійських тварин відповідає хазяїн, адже тварини повністю на його ласці. Тварина беззахисна перед людиною і водночас перебуває у людському розпорядженні. Тому на плечі хазяїна і доглядача покладена важка ноша. Тварини мають право на благополуччя. Ідея благополуччя у цьому контексті цілком доречна, адже тварини позбавлені можливості хорошого природного життя. Їм ледь не надається рівень життя. Новочасний, чистий і світлий хлів, де грає класична музика, визначає рівень життя корови, ба більше — підтримує якість її життя на висоті. Якщо вже у кожному з нас живе маленька корова, варто обдумати справу ретельніше, ніж зазвичай. Оскільки свійські тварини живуть у створеному людиною технічному середовищі, слід поговорити про рівень життя свійських тварин і уможливлену ним якість життя. Якість піску для котів забезпечує котові рівень життя.
Я вірю, що право на благополуччя точно мають хатні, свійські й одомашнені тварини. Принаймні вони мають право уникнути даремного, тобто неприродного, страждання. Таким чином вони мають позитивне і негативне право на тваринне щастя. І благополуччя, і уникнення страждання в інтересах тварин і їхньої діяльності. Говорити про права тварин, звісно, дещо складно, адже тварина живе, думає і виражає себе абсолютно іншим чином, ніж людина. Тварина не несе ніякої відповідальності, їй чуже таке почуття, або, можливо, дуже добре видресирувана собака вміє соромитися своїх хибних дій. У кота точно немає «зеленого» поняття про відповідальність. Як і у миші-піщанки. Собачий сором надто нагадує страх покарання, аби вважати його дуже вже етичним. Але в будь-якому разі тварини мають певні права. Друзям тварин варто лише написати достойну теорію про характер цих прав і навести їхнє обґрунтування. Бачені мною спроби були не надто переконливими. Леена Вілкка[40], наприклад, написала багато тексту на цю тему. Теорія прав, як відомо, — одна з найскладніших галузей етики.
Про хатніх тварин треба добре піклуватися. Багато домашніх улюбленців настільки звикли жити з людиною, що не виживуть самі в дикій природі. Їх не можна кидати напризволяще. Вони разом із людиною беруть участь у діяльності вільного і технізованого суспільства. Цим зумовлена їхня потреба у благополуччі та щасті.
Якщо тварина — складова благополуччя, вона забезпечує благополуччям людину й отримує за це винагороду. Але як далеко сягають послуги благополуччя, якщо йдеться про тварин? Питання стосується саме контролювання хвороби і смерті. Чи благополучна тварина хворіє і помирає так само, як людина? Я не вірю, що відповідь має бути ствердною. Життя тварини не рівноцінне людському передусім тому, що тварина не мислить, не передбачає і не боїться смерті так само, як людина. Тварина уникає смерті, але коли вона помирає, вона помирає природно і без паніки. Тварина не боїться кари небесної і не мріє про рай. Тварина не сумує за потомством і не переживає через розподіл спадщини. Тварина не складає заповіт. Тварина бере собі і помирає, коли приходить її час.
Тварину можна вбити, не завдаючи шкоди її щастю і благополуччю. Вбивство потрібно чинити так, аби тварина не боялась ситуації і даремно через неї не страждала. Кінець має настати безболісно і швидко, і до мертвого тіла тварини потрібно ставитися з повагою. Це земне пристанище живої істоти. Тварина не має такого беззаперечного права на життя, як людина. З цього твердження слідує важлива проблема, яка стосується медичного догляду за тваринами. Тварина заслуговує на сучасну технічну медичну допомогу, якщо така доступна. Інколи лікар може її вилікувати, і тварина продовжує своє щасливе життя після хвороби. Важливе питання в тому, який догляд їй надається. Людина здатна витримати болісні аналізи і бути пацієнтом у безнадійному присмертному стані, бо не має права на смерть. Її благополуччя з’їдене хворобою, від життя чекати нічого, муки дістають, і безнадія отруює життя. Права на смерть немає, тобто самогубство вчинити не можна. Мало хто здогадується покінчити з життям, коли ще має на це час. До того ж убити себе не так уже й просто. Важко підібрати спосіб. Фройда убив власний лікар на прохання пацієнта. Засновник компанії з виробництва фотокамер «Кодак» Джордж Істмен застрелився, коли не захотів стати іншим за тягар. Він мав сховані два великі револьвери на той випадок, коли б медсестра-тиранка знайшла один. Я захоплююся його цілеспрямованістю. Людина спроможна уникнути даремного страждання. Коли все позаду, є час здати позиції. Тварина не здатна так думати. Тварина не здатна на самогубство. Вона лише займає позицію і чекає своєї смерті.
Наскільки довго можна відтягувати смерть тварини? Якщо життя тварини можна продовжити, але тварина явно страждає, смерть дорівнює благополуччю. Для тварини смерть є звільненням у зовсім іншому сенсі, ніж для людини, окрім тих випадків, коли людина вже у комі чи якимось іншим чином поза грою. Тому смерть тварини не варто відтягувати. Власники домашніх улюбленців часто прив’язуються до них і ніяк не здатні від них відмовитися. Вони продовжують тваринам страждання цілком даремно, адже самі не готові до кінця. Це етично неправильно. У цій ситуації безболісна смерть є правом тварини і складовою її благополуччя. Егоїстичні людські інтереси другорядні. Смерть тварини на заздрість легка. Той, хто живе природно, помирає легко. Людська смерть у лабетах медицини і техніки не завжди легка. Медицина піклується, але не про смерть. Питання складне. Хіба не хотів би кожен померти без болезаспокійливого?
3.3.2. Благополуччя і щастя
У сумному людському світі розмова про благополуччя часто стосується менш сприятливих для людини ситуацій. Поговорімо про благополуччя дітей. Дитина ще не здатна потурбуватися про себе. Комусь потрібно взяти на себе турботу про її життя і благополуччя. Благополуччя дітей-інвалідів теж важливе. Хтось і про них зобов’язаний піклуватись і нести відповідальність, якщо травма достатньо серйозна. Благополуччя літніх людей само собою не очевидне. Активний і здоровий старигань із часом слабіє і тоді потребує допомоги і піклування. Його благополуччя опиняється під питанням. Усе так, як і має бути.
Благополуччя відрізняється від доброго самопочуття. Якщо задуматися про 30—40-річного здорового, соціально і професійно успішного чоловіка чи жінку, не цікаво питати про їхнє благополуччя. Навіщо, якщо і так очевидно? Здорова, нормальна і успішна доросла
