Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів - Петро Михайлович Кралюк

XVII – початок XVIIІ ст. – час, коли тісно переплелися долі козацької України й Кримського ханства. На той час українське козацтво стало потужною воєнною силою. Воно не раз воювало з татарами, чинило напади на кримські володіння. Але в 1624 р. українські козаки надали підтримку ханові Мехмед Гірею (1584—1629), який опинився в стані конфлікту з турецьким султаном Мурадом IV (1612—1640). Останнього схилили на свій бік кримські аристократи (беї й мурзи), які були незадоволені Мехмедом. Весною 1624 р. Мурад оголосив ханом Джанібека Гірея, пославши в Крим кількатисячний корпус яничар. Мехмед разом зі своїм братом, калгою Шагін Гіреєм готувався до оборони. У той час у кримському полоні опинилося близько 300 козаків, які зазнали аварії під час шторму, а їхні човни-чайки були викинуті на берег. Козакам, які були добрими стрільцями, запропонували або довічну неволю на галерах, або участь у війні проти турків. Ті погодилися на останнє. Їм вдалося, використовуючи вогнепальну зброю, зупинити турків під Карасубазаром. Про це так писав Шагін Гірей: «Козаків дніпрових… в товариство прийшло триста козаків. Дай Боже довге здоров’я цим трьомстам козакам, які на допомогу і в товариство прийшли і, діючи там, як бажало собі серце наше, нам допомогли»270. Окрім того, козаки на чайках здійснили рейд Чорним морем до турецьких берегів, що змісило султана відволіктися від кримських справ і зосередитися на обороні столиці271. Мурад IV мусив визнати права Мехмеда на ханський престол272. Однак протистояння Кримського ханства й османів не припинялося.

Упродовж літа—осені 1624 р. Шагін Гірей та українські козаки часто обмінювалися посланцями. 28 грудня цього ж року була укладена угода між калгою Шагін Гіреєм та козаками про союз. Це був перший формалізований на папері військово-політичний союз українських козаків із Кримським ханством273. Він передбачав «службу» козаків кримському хану – звісно, за певну оплату. Передбачалося, що й кримська сторона зобов’язувалася допомагати козакам у випадку необхідності274.

Цікаво, що Шагін Гірей, зустрічаючись із московськими посланцями в Бахчисараї в квітні 1625 р., говорив про цей союз. Звертав увагу, що українські козаки хоча й ходять по морю, але нічого поганого кримцям не чинять – на відміну від донських козаків, котрі перебувають під опікою московітів. Закидав калга й московітам те, що вони «з Казанської і з Астраханської держави царів наших вигнали»275. Тобто кримські правителі розглядали Поволжя як сферу свого впливу, звідки їх витіснили московіти. Із цих слів випливає, що завоювання останніми Кримського й Астраханського ханств було переділом спадку Золотої Орди між двома його основними спадкоємцями – Московією й Кримським ханством.

Восени 1628 р. та навесні 1629 р. українські козаки й кримський хан уклали ще дві угоди з козаками – правда, при згоді польських представників276.

За цим всім стояли важливі геополітичні розрахунки. У той час Персія сподівалася «прорубати вікно» до Чорного моря й зробити своїм союзником Кримське ханство. Якби це вдалося, можна прокласти було новий торговий шлях – зі Сходу (Китаю, Індії, Персії) на Захід, ліквідувавши при цьому торгову монополію турків на Чорному морі. Калга Шагін Гірей, який був впливовою особою в Кримському ханстві, дотримувався проперської орієнтації277. Війна з турками й протурецькими силами на Кримському півострові тривала до 1629 р. При цьому до неї хан та калга залучали українських козаків. Махмет IV у цій боротьбі програв, загинувши в 1629 р., а калга Шагін емігрував до Персії278. У цій війні на боці кримських татар брав участь Богдан Хмельницький – принаймні про це існують свідчення279. Зрештою, укладаючи союз з кримським ханом, він міг спиратися на традицію таких союзів. У 30-х рр. XVII ст. подібні союзи продовжували укладатися. Так, у 1634 р. кримський хан Девлет Гірей намагався залучити до себе на службу кілька тисяч козаків. У 1635— 1637 рр. з українськими козаками активно контактував хан Інаєт Гірей (1597— 1637). У січні 1637 р. понад 700 козаків з’явилося в його таборі на чолі з Павлюком (Павлом Бутом) (?—1638). Далі вони воювали проти ногайського мурзи Кантемира. Натомість козаки намагалися залучати татар до боротьби з польською владою280. Незадовго після того, як Павлюк був на службі в татар, він підняв повстання проти поляків. Ймовірно, цей козацький ватажок сподівався на татарську підтримку.

Цікаво відзначити, що