Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення - Мінеке Схіппер
З гебрейської Біблії довідуємося, що покривати голову мусили лише священнослужителі: головний убір указував на відповідний ранг і становив норму також для неєвреїв. У тій частині Біблії, яку додали християни – Другий, чи Новий, Заповіт, – дуже мало свідчень про чоловічі головні убори давніх євреїв. У юдейському Талмуді покрита голова чоловіка так само не є однією з божих настанов, хоч і фігурує там: «Іноді чоловіки покривали голови, бувало, не мали на голові нічого, а от жінки завжди мусили покриватися»171.
Чоловічі головні убори набули особливої популярності в єврейському світі у Середньовіччі, «коли рабин Ісраель Бруна… видав постанову, за якою непокриту голову чоловіка розцінювали як переступ релігійного закону». Мужчини мусили покривати голову, щоправда, про який саме головний убір ішлося – не уточнювали. Цілком можливо, що це була реакція на християнську традицію, яка дозволяла чоловікам молитися простоволосими, замість того щоб виявляти «смиренність перед Усемогутнім Богом». У вісімнадцятому столітті відомий юдейський мудрець назвав «побожний» головний убір лише виявом «хороших манер», але поступово покривання голови тлумачили як чіткий сигнал чоловічої вірності юдейській традиції172 (мал. 10A, 10C, 19 кольор. вкладки).
Люди сприймають як належне те, що традиції походять з їхньої власної культури. Проте, юдаїзм як і інші релігії, підлягав впливові навколишнього світу та місцевих релігійних звичаїв, деякі з них навіть прижилися в юдейській релігії. Найвідоміший у євреїв чоловічий головний убір – кіпа, або ярмулка (з польської мови), – промовистий тому приклад. Про нього немає згадки в Торі, він з’явився значно пізніше, ніж зазвичай вважають, його перейняли у християн.
Слово «ярмулка», очевидно, походить від церковного чіпця, який носили в середньовічній християнській церкві. Частина одягу, що звучить латинською як almucia (алмуція), або у зменшувальній формі – almucella чи armucella. Останнє слово часто вимовляли як armukella – армукелла. З плином часу цей термін використовували на позначення окремого виду головних уборів. У вісімнадцятому столітті євреї Східної Європи, які говорять на ідиш, запозичили варіант – ярмулка. Відтоді між головним убором і поняттям, що його позначає, виснувався логічний зв’язок173.
Єврейські чоловіки одягали ярмулки під час молитви в синагозі, але ортодокси носять головний убір постійно (він такої ж форми, як і кіпа в Папи римського і католицьких єпископів) так само під чорними капелюхами. Перебуваючи в синагозі, на кладовищі чи в юдейських святих місцях, як-от площа навпроти Стіни плачу в Єрусалимі, навіть чоловіки не юдейського віросповідання мусять брати кіпу, чи ярмулку. Цей головний убір якраз у двадцятому столітті отримав канонічний статус між вірянами-юдеями.
Табу оголеного пеніса
У юдейській традиції голизна віддавна асоціювалася з бідністю й уразливістю, тобто була причиною ганьби. Оголений пеніс – також образа для Бога. Тільки-но звучало ім’я Господа у молитві, скажімо, чи під час читання священних текстів, місце, в якому це відбувалося, вважали «освяченим». Відтак чоловічі геніталії потрібно було прикривати на знак поваги. Один із аргументів звучав так: «Бог після гріхопадіння перших людей наказав зодягнутися не звірам, а Єві та Адамові, згодом усім їхнім нащадкам»174. Наготу інтерпретували як наругу над законами божими: «це була непристойна, не властива юдеям звичка, що порушувала межу поміж людиною і Богом, євреєм і неєвреєм, природним і людським, урешті-решт, між соціальними групами»175.
У сувоях Мертвого моря, прадавніх писаннях, знайдених у печерах Кумрану 1995 року, наведені жорсткі правила одягання. Їх сформулювали ессени, що належали до аскетичної юдейської секти жителів пустелі.
Того, хто розгулює голим серед ближніх своїх без стороннього примусу, карають на шість місяців… той, у кого з-поміж одежі виглядає статевий член чи просто видніється крізь діри, так, ніби чоловік роздягнений, відбуває покарання на тридцять днів176.
В юдейських приписах виразно проглядається страх перед «наготою». Ключова ідея полягала в тому, що це була група праведників, а сперма – щось нечисте. Отож оголених чоловічих геніталій треба уникати. Можливо, страх перед гомосексуалізмом чи інцестом так само слугували причинами такої серйозної дисципліни. Сакральні діяння в юдейській традиції зовсім несумісні з чоловічою оголеністю, що дорівнює неприкритим інтимним місцям. У текстах і рабинів, і не рабинських авторів часів пізньої Античності (бл. 70–500 рр.) детально викладено всі можливі заповіді та заборони на цій території, включно із забороною молитися або читати Тору оголеним тощо. Застати когось зненацька голим – означало опинитися в дуже незручній ситуації. Той, хто оголювався, ризикував власним соціальним статусом, а для рабинів наготу символізував неприкритий пеніс. Чоловік, що наважився оголитися, щонайменше ставав посміховиськом, а в найгіршому разі – втрачав респектабельність.
Оголені чоловічі геніталії сприймаються як брак поваги до Господа. Ставлення чоловіка до вищого над собою в суспільстві – очевидна паралель до образу величного Бога, який не показується навіть своїм вірним створінням. Підлеглі повинні поважати старших над собою, яких ніхто голими не бачив. Уздріти наставника оголеним в очах євреїв означало приниження для самого об’єкта й жахіття для того, хто стоїть нижче за рангом. Лідери, верховні служителі, батьки, тесті, свекри вважали, що втратять владу, коли раптом той, хто стоїть нижче, або їхні власні діти несподівано побачать їх голими177.
Геніталії батька уособлюють приховані статеві привілеї та владу. Біблійна історія про Хама демонструє нам, що може трапитися, коли син побачить батькове інтимне місце. Хам розглядав свого батька Ноя, що лежав голий і п’яний у наметі, ще й насміхався з нього. Можливо, виявив він зморщений член замість могутнього фалоса, що постав у його уяві? Чи міг Хам тепер ідентифікувати себе з батьком і загалом патріархальним ладом? Інші сини Ноя наразі віддалилися від брата свого, утвердивши власну лояльність до системи, а на Хамового сина, Ханаана, наклали прокляття178.
В юдейському писанні патріарха рабі Ієхуду за його скромність називають «наш святий рабин», «бо він ніколи навіть не дивився на власний пеніс» (а в обговоренні цієї ж традиції згадувалося, що патріарх взагалі не торкався свого інтимного місця). Інший рабин, на ім’я Єлеазар, отримав попередження: чоловік, що споглядає свій пеніс, урешті-решт перетвориться на імпотента179. Промови такого штибу аж ніяк не полегшували життя ревним вірянам. На відміну від інших культур, які толерували покривання пеніса і головки, юдейська традиція розцінювала маскування під одежею статевого члена як Богом дану
