Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення - Мінеке Схіппер
Коли лазні розподілили за статями, то в жіночих секторах деколи допомагали євнухи. Однак єпископи пішли занадто далеко, позаяк євнухи однаково залишалися чоловіками, хіба не так? Можливо, краще було б, якби діви-християнки взагалі не відвідували громадських лазень, адже там вони споглядали голі тіла одружених або, ще гірше, бачили вагітних жінок: «Це жалюгідне видовище, – писав отець церкви Єронім (бл. 347–420 рр.) в одному з листів. – Я категорично не схвалюю лазні для повнолітньої діви. У такому віці вона мусила б шаріти й знемагати від самої ідеї бачити себе оголеною. Під час всеношних і посту незайманка притлумлює свою плоть, змушує її коритися. Задля холодної цноти вона повинна погасити полум’я бажання та дівочої пристрасті. Навмисною мерзотністю вона поспішає зашкодити власному гарному виглядові. Навмисне заплямовуючи себе, вона прискорює руйнацію власної привабливості. Тож для чого підливати олію у притишений вогонь, приймаючи ванну?»150
Цей згодом святий отець-відлюдник не приділяв ніякої уваги тілесним благам. За погляд на тіло звисока, утримання від плотських утіх і відмову приймати ванну Єроніма в епоху раннього християнства вважали символом святості: зневага до плоті та аскетичний триб життя допомагав ченцям і незайманкам героїчно притлумлювати пристрасть і хіть.
За часів Середньовіччя в західних містах потреба в лазнях помітно зросла. Можна було дозволити собі за невеликі гроші прийняти теплу ванну – розкіш, адже вдома люди мали тільки збанок для вмивання. Коли вода нагрівалася, на вулицю виходили оповісники з метою заманити потенційних клієнтів: у ваннах містилися білизняні підкладки, щоб захистити під водою купальників, які були лише в головних уборах, од скалок чи друзків. Тут вам могли стрітися мандрівні купці чи солдати і повідати про свої пригоди в різних куточках світу.
Релігійні авторитети нерідко засуджували лазні як місця втраченої моральності, хоча не всі лазні мали однаково погану репутацію. Жінки та чоловіки, що заходили у воду голими в товаристві інших, порушували будь-які моральні коди: «їхня поведінка якраз годилася стати мандрівкою в один кінець – до чистилища чи до пекла».
У Середні віки видовища в лазнях були популярним об’єктом для художників, можливо, саме голизна цікавила митців найбільше. На картинах зображені чоловіки і жінки, що затишно сидять у дерев’яних ваннах. Поряд їжа, фрукти, лунають звуки музики, а на задньому тлі вже чекає охайне розстелене ліжко (мал. 23 кольор. вкладки).
Мішані лазні повсюдно породжували невдоволення духовних авторитетів, тому вдалися до розподілу за статями: чоловіки і жінки могли купатися лише в чітко визначені для них дні. Одежу порушників правил конфісковували, відтак ті мусили йти додому голяка, і це покарання виглядало серйознішим, аніж грошовий штраф151.
У шістнадцятому столітті переважну більшість західних лазень закрили. На те існували різні причини: дрова стали занадто дорогими; спідня білизна – більш поширеною, тепер її було легше випрати, ніж помити тіло за гроші. Крім того, відбувалися злісні кампанії обмовляння, коли поширювалися чутки про те, що дівчата вагітніли, «запліднившись у ванні виверженим сім’ям чоловіка». Та смертельним ударом для лазень стали жахливі епідемії: середньовічна чума, яку ще називали Чорною Смертю, і стрімке поширення Європою сифілісу наприкінці п’ятнадцятого століття. 1526 року Еразм зауважив, що ще двадцять п’ять років тому не існувало нічого моднішого, ніж публічні лазні, проте «сьогодні лазень більше немає, нова епідемія навчила нас уникати їх»152.
Купання в купальнику чи без
До епохи Середньовіччя купальників в Європі не існувало так само, як і піжам. За часів Відродження Європою все частіше ширилися правила, що обмежували місця для купання в оголеному вигляді. Ще в шістнадцятому столітті чоловіки плавали, в чому матінка народила. Натомість вигляд голої жінки у річці Сені, що його можна було зауважити з паризьких мостів, сидів у благочестивих очах духовенства скалкою. У сімнадцятому столітті купання в річках більше не дозволялось і засуджувалось як nudisme sauvage. Хіба годиться безневинним плавати голими? У Франції та інших європейських містах жінок уперше зобов’язали брати на себе довгу сорочку, що діставала кісточок: кажуть, у такій сорочці Рембрандт «застукав» Хендрік’є Стоффелс, що купалася в річці153.
Коли ідея про корисність купання для здоров’я набула популярності, люди активніше взялися плавати просто неба, що призвело до жорсткіших обмежень. Наведемо приклад з 1687 року:
Жінки заходять у лазню в одежі, виготовленій з якісної вітрильної тканини жовтого кольору, штивної та просторої, з широкими рукавами, як у пасторській тозі: вода наповнює її так, що форми тіла стають невидимими. Ця тканина не облягає тіло, як інші, вона виглядає похмуріше навіть від тієї, з якої виробляють постіль154.
Перший чоловічий костюм для купання складався з «підштанків і безрукавки» з цього ж вітрильного полотна. Століттям пізніше жінки продовжують носити довгі плаття для купання, пошиті з тканини, що не просвічується, коли мокра. Завдяки важким деталям, що їх вшивали в рубці, купальні сукенки не надувались у воді. Пізніше чоловіки плавали у вовняній одежі, що покривала тіло, з довгими рукавами і довгими штанинами, яка нагадувала спідню білизну. На західних теренах кожне місто мало право визначитися з власними правилами щодо культури купання. 1737 року Англійська корпорація купання виступила з офіційною забороною:
Жодна особа жіночої статі в цьому місті відтепер упродовж дня аж до ночі не має права відвідувати лазню чи лазні без пристойної сорочки на тілі… Корпорація запровадила і схвалила порядок, за яким жоден чоловік у віці понад десять років з цього моменту в будь-який час дня чи ночі не може переступити поріг лазні чи лазень без підштанків і жилета на собі155.
Саме так поступово була скасована раніше поширена практика плавання в оголеному вигляді у відкритій воді, і купальний костюм увійшов до суспільного життя. Спочатку він складався з кількох частин, які покривали тіло від шиї до щиколоток. Купальні костюми для жінок видозмінювалися від довгих сорочок до сукенок, під які одягали широкі довгі панталони в комбінації з чорними панчохами. Голову покривали.
Цілком закритий костюм для купання, 1858 р.Приблизно в
