Голі чи покриті: Світова історія одягання та оголення - Мінеке Схіппер
Мусульманки, які люблять займатися спортом і плавати, розпачливо запитують, як їм подолати всі ці перешкоди. Як і їхні європейські посестри вісімнадцятого-дев’ятнадцятого століть, вони змушені починати плавати повністю одягнені.
Повсюди фундаменталісти намагалися контролювати громадське життя, на морі та пляжі зокрема. Згідно з їхніми правилами, купання повинно бути halal («чисте»), однак навіть сам факт купання жінок одягненими в очах фундаменталістів виглядає як haram («нечестивий»). Одна молода туніска стривожено пояснила мені, у чому полягає суть проблеми: «Навіть коли ми одягнені, усе добре прозирається, адже ми виходимо з води мокрими. Як тоді може сучасна мусульманка-вірянка заходити у воду?» На фото, зробленому в Порт-Саїді, бачимо море і чотирьох одягнених жінок. Чоловік з голим торсом стоїть поряд без жодного сорому, готуючись зануритись у воду. Двоє жінок сидять у надувному човні, одягнені вони в чорні нікаби, тільки очі видніються. Чоловік тягне човен за мотузку синню Середземного моря, що виплескує. Перед човном стоять іще двоє так само закутаних жінок, вода сягає їм пояса. Усі вони під наглядом одного чоловіка, який буквально управляє ними (мал. 25 кольор. вкладки).
Аби дати одновірницям шанс на халяль – плавати благочестиво і з насолодою, – Ахеда Занетті, австралійка ліванського походження, придумала буркіні. Цей одяг призначений спеціально для мусульманок, покриває тіло купальниці з голови до ніг і швидко висихає (мал. 27 кольор. вкладки). Буркіні дуже нагадував купальний закритий костюм, в якому плавали жінки на Заході ще понад століття тому, аби відповідати тогочасним нормам етикету. Подібна ідея спала на думку Занетті тоді, коли вона не вперше побачила багато мусульманських дівчат і жінок, ретельно запакованих до плавання, щоб не перечити релігійним правилам, інтерпретованим саме так. Як і бікіні, буркіні – костюм із двох частин, але на довгий рукав, з довгими штанинами і чепцем на голові. Дизайнерка проголосила свій винахід купальника халяль. Колекція Занетті, початково чорного кольору, а нині яскравих барв, популярна серед мусульманок Австралії та й не тільки.
Халяль чи ні, у серпні 2016 року стосовно французької Рив’єри наклали місцеві підзаконні акти, які передбачали, що кожна людина в купальному одязі мусить «поважати добрі звичаї та секуляризм», інакше її позбавлять права перебувати на пляжах і купатися. Ці настанови поширилися на різні міста уздовж пляжів після того, як у Каннах уперше заборонили пляжну одежу, що демонстративно підкреслює належність до певної релігії саме в той час, коли Франція загалом, а надто місця особливого релігійного значення представляють собою мішень для терористичних атак, аби «не перешкоджати громадському порядкові»162. Згідно з підзаконними актами, були заборонені буркіні, що спричинило неабияке протистояння в суспільстві, оскільки конституційна секуляризація зайшла в конфлікт зі свободою віросповідання.
Що думають духовні мужі про ці «мусульманські» купальники? Це «гідна похвали ініціатива, з появою якої жінки мають можливість корисно проводити час на пляжі. Проте великою перевагою було б, якби жінки послуговувалися таким одягом лише в окремих місцях», – каже Абдеразак Ель Джей, професор-мусульманіст з Університету Мухаммеда V і член Ради улемів у місті Рабат. «Правила моральної поведінки потрібно поважати»163, – вважає вчений, тому «неприпустимо, аби ці жінки перебували в товаристві оголених!». Очевидно, професор має на увазі чоловіків у плавках і жінок у купальниках чи в бікіні, які перебуватимуть на одному й тому самому пляжі.
Опоненти вважають, що буркіні суперечить культурному кодексові «того виду суспільства, яке ми самі обрали», на думку марокканського соціолога Едзіне Абдельфаттаха, – «однак хто такі ці “ми”, від імені яких виступаємо?». Купання й відпочинок на пляжі одного й того ж моря зовсім не є опцією для його «ми», однак інша ісламська група марокканського суспільства сповідує протилежні цінності164.
Ніхто не озвучує проблему вголос, але глибинний страх полягає в тому, щоб побачити жінку в буркіні та відчути якийсь «порух плоті», за словами раннього християнина Івана Мосха. Однак західні чоловіки, що звикли бачити жінок у купальниках, здається, не роблять собі з цього жодної проблеми. У цьому ж і вся суть, чи не так?
Покриті жінки сподівалися, що завдяки буркіні нарешті зможуть плавати без відчуття провини, але завжди знайдуться люди, цілоденне завдання яких – звинуватити інших у безпутності. У списку шанованої мечеті Аль-Азхар у Каїрі серед фетв – юридичних порад (щоправда, відхилених через недолугість), – що їх запропонували відомі й не дуже церковні авторитети, є окремий пункт про купання жінок у морі й відповідні штрафи. «Слово, що означає “море”, чоловічого роду, тож коли якась жінка занурюється в нього, то відразу вчиняє перелюб, торкаючись геніталіями води»165.
У житті часом треба наважатись і зробити власний вибір, саме так чинить багато мусульман, тим паче що лише купці мусульманських вірян ніколи не доводилося мати справу з наклепами чи чутками щодо своєї доброчесності. Навіть зразковій Аїші випало на долю стикнутися з таким, попри те що вона була улюбленою жінкою пророка Магомета. За одною легендою, пророк Магомет сказав: «Аллах не дивиться ні на тіло наше, ні на зовнішність, лиш на серце та вчинки»166. Вислів цей заслуговує на значно більшу увагу, ніж наразі отримує.
Сучасні уявлення про купальні костюми та інші «тілесні» справи залежить від інтерпретації давніх релігійних приписів. Хто вірить у те, що Господь не просто так подарував людям розум, спроможний розмірковувати над суперечливими коментарями щодо священних текстів. Усе більше і більше вірян саме так і роблять, приймаючи власні обережні та зважені рішення на підставі розуму.
6. Релігія та історія зодяганняГола та, на якій і нитки нема, чи вважають нагою ту, що прогулюється без хустки на голові або наважується показати неприкриті
