Навіщо Україні НАТО - Олександр Палей

Україна може очікувати запрошення приєднатися до Плану отримання членства в НАТО, який, за внутрішніми правилами НАТО, безпосередньо передує вступу до Альянсу.

Ще одним з механізмів співпраці між Україною і НАТО, насамперед у галузі консультацій з питань безпеки, є Рада Євроатлантичного Партнерства (РЄАП) (до травня 1997 року — Рада Північноатлантичного Співробітництва — РПАС, утворена 1991 р.), членом якої Україна є з 1992 р. РЄАП налічує 46 членів, усі члени РЄАП є членами Програми «Партнерство заради миру». Засідання РЄАП проходять двічі на рік на рівні як міністрів закордонних справ, так і міністрів оборони, також можливі засідання на рівні глав держав та урядів.

18 червня 2004 р. Верховна Рада України ратифікувала меморандум «Про взаєморозуміння між НАТО і Україною щодо забезпечення підтримки операцій НАТО з боку приймаючої держави». Цей меморандум забезпечує збройним силам і військовій техніці НАТО право швидкого доступу на територію країни з дозволу Президента і Ради національної безпеки і оборони України.

Паралельно з консультативним механізмом співробітництва у вигляді Комісії Україна-НАТО діють спільні робочі групи з питань воєнної реформи, озброєнь, економічної безпеки, планування на випадок надзвичайних ситуацій, з питань науки і захисту довкілля, а також регулярні засідання Україна-НАТО на рівні політичного, політико-військового керівного, військового, економічного та спеціального комітетів.

Одним із елементів співпраці у військовій сфері є Спільна робоча група з питань військової реформи, яка діє під егідою Політико-військового керівного комітету НАТО. Ця група виконує завдання підвищення оперативної сумісності української армії зі збройними силами країн НАТО.

Спеціалізованим органом консультаційного механізму співпраці з НАТО є спільна група з питань планування використання цивільних служб у надзвичайних ситуаціях. Меморандум про Порозуміння у галузі цивільного планування на випадок надзвичайних ситуацій, підписаний у грудні 1997 р., спрямований на співробітництво у галузі готовності до катастроф та інших надзвичайних ситуацій цивільного характеру. Цей меморандум було застосовано на практиці в Україні під час природних та техногенних катастроф у Карпатах та Харкові, під час катастрофи українського літака в Греції у 1997 р. тощо.

З літа 2000 р. діє Українсько-польський миротворчий батальйон у Косові. Цей батальйон пройшов повну сертифікацію за стандартами НАТО. За участю України та п'ятьох інших держав Чорноморського регіону (з них три члени НАТО, а також Росія і Грузія) створено спільне військово-морське з'єднання «БЛЕКСІ-ФОР», діяльність якого спрямована на попередження криз та зміцнення довіри в регіоні.

Серед внутрішніх українських структур співпраці між Україною і НАТО виокремлюються наступні.

В органах виконавчої влади України (у ключових міністерствах і державних комітетах) з 1999 р. запроваджено посади національних координаторів відносин з НАТО, на які призначалися чиновники, відповідальні за напрям співпраці з НАТО. Крім того, у ключових міністерствах та відомствах (МЗС, Міноборони) були створені спеціальні відділи, покликані здійснювати керівництво співпрацею між Україною і НАТО у їхніх відповідних галузях.

У лютому 2003 р. було створено Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції, який розробляє проекти у галузі стратегічного планування політики євроатлантичної інтеграції, а також координує роботу національних координаторів відносин з НАТО.

При НАТО з 1996 р. діє Місія України, як самостійна закордонна установа України зі статусом представництва при міжнародній організації.

Одним з актуальних напрямків розвитку відносин з Альянсом є співробітництво між Верховною Радою України і Парламентською Асамблеєю НАТО. В Україні було оновлено законодавчу базу у сфері безпеки. 19 червня 2003 року Верховна Рада України конституційною більшістю ухвалила Закон «Про засади національної безпеки України». У новому законі закріплена стратегічна мета держави «набуття членства в Організації Північноатлантичного договору». Отже, інтеграція до НАТО набула законодавчої підтримки.

Серед установ НАТО в Україні, крім посольств країн-членів НАТО, діють Центр інформації та документації НАТО в Україні, який сприяє розповсюдженню інформації про НАТО, а також Офіс Зв'язку НАТО в Києві, створений для полегшення контактів між НАТО та українськими цивільними і військовими установами.

Щодо питання вартості вступу України до НАТО циркулюють маса міфів. Називаються суми — починаючи від 92 мільярдів доларів. Виникає питання — чому не 92 трильйони? Насправді усі ці астрономічні цифри розраховані на ті групи населення, для яких проблематично порахувати відмінність між кількістю нулів у мільярді і трильйоні.

Між тим, досвід вступу до НАТО країн Східної Європи свідчить про те, що цей процес може бути дуже дешевим.

Витрати на вступ до НАТО мінімізуються за рахунок уникнення необхідності розміщення на території України значних військових баз та недоцільності масштабного переозброєння української армії.

Якщо діяти за логікою «холодної війни» і супроводжувати вступ до НАТО розміщенням на своїй території великих іноземних військових баз, то тоді вступ до НАТО справді мав би потягнути на значні кошти. Однак, для України вигідний «чисто-паперовий» варіант вступу до НАТО. Жодної потреби розміщення на території України іноземних військових баз не існує. Окремі держави Східної Європи (зокрема Румунія та Болгарія) надали дозволи на розміщення на своїй території американських баз. Однак, це відбувається на двосторонній основі, тобто поза рішеннями НАТО. Водночас Україна має достатній військовий, людський і технологічний потенціал, щоб гарантувати свою