Великі міфи імперії - Омелян Нестайко

Християнська цивілізація у кожному народі пов'язується із народними обрядами і звичаями. Не можна уявити собі Різдва в Україні без колядок, колядників, вертепу. Східні області України святкували Різдво Христове всупереч протидіям партійних органів аж до найбільшої національної трагедії — Голодомору 1932–1933 років.

Натомість про колядування в російських областях «Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона» пише: «Великорусские колядки чрезвычайно редки…». [125] Недостовірність російської інформації стосовно власної культури насторожує і дозволяє стверджувати, що їх немає. Але, якщо прийняти написане дослівно, то вони все-таки десь трапляються. Поцікавимося, що ж то за колядки співають на цій непривітній землі.

Про них майже не згадується в шкільних чи вузівських підручниках і хрестоматіях, хоч в інших народів цей вид народної пісенної творчості вивчається. Заризикуємо потрапити в число тих, з яких глузував Шевченко, що «повірив москалеві на копійку». Беремо в руки книжку авторства В.П.Шейна, видану імператорською Академією Наук. Там знаходимо розділ, присвячений колядкам.

Для тих, що виховані в совєтських умовах і виросли відірвані від джерел національних релігійних традицій, нагадаємо хоча б перші рядки найбільш поширених в Україні колядок:

У Вифлиємі новина.

Діва Сина породила,

Породила в благодати

Непорочна Діва Мати.

І т. д.

І з другої коляди:

Бог предвічний народився,

Прийшов днесь із небес,

Щоб спасти люд свій весь

І утішився.

І т. д.

І, мабуть, найстарша з відомих:

Добрий вечір тобі,

Пане господарю.

Радуйся.

Ой, радуйся, земле,

Син Божий народився.

І т. д.

Тепер, коли ми відновили в пам'яті українські колядки, що збереглися ще в багатьох районах України, переходимо до ознайомлення з тими російськими піснями, які бажають чомусь видавати за колядки.

У короткому поясненні до них В.П.Шейн пише, що в надвечірній час Різдва Христового молодь збирається у невеликі гурти, ходить від хати до хати і колядує під вікнами. На перший погляд так, як у нас. А от що співають, це уже хай зробить висновок сам читач. Зацитуємо на початок «коляду» під номером 1030:

Приходила коледа

Наперед Рождества, -

Виноградье красно-зеленое мое!

(Приспів цей повторюється після кожних двох віршів).

Напала пороша

Снегу белинького.

Как по этой по пороше

Гуси, лебеди летели.

Коледовщики,

Недоросточки, -

Недоросточки,

Красные девушки

Сочили, искали

Иванова двора.

А Иванов двор

Ни близко, ни далеко, -

На семи столбах;

Вокруг этого двора

Тын серебрянный стоит;

Вокруг этого тына

Все шелковая трава.

І так далі…

Закінчується вона такими словами:

Наша — то коледа

Ни мала, ни велика,

Она в двери не лезет,

И в окно нам шлет:

Ни ломай, ни гибай -

Весь пирог подавай.

Виноградье красно-зелено мое!

(Псковська губернія).

Перекладати «колєди» українською мовою зі зрозумілих причин неможливо, бо втрачається автентичність і може появитися підозра, що умисно перекручені. Текст «колєди» скорочений, щоб не втомлювати читача, але не порушуючи самої сюжетної лінії, самої суті. Наступні «колєди» коротші і наводяться без скорочень:

Кишки, желудки

В печи сидят

На печи сидят

На нас глядят.

Давайте пирога!

Кто не дает пирога, -

Сведем корову за рога!

(Рязанська губернія).

Коледушка — коледа!

Вшивая борода.

Как не дашь пирога -

Так корову за рога!..

(Тульская губернія).

Коляда, коляда!

А бывает коляда

Накануне Рождества.

Коляда пришла,

Рождество принесла.

(Оренбурзька губернія).

Таусень, баусень!

Кишки перепрели, -

Все в печке сидели,

Все на нас глядели.

Кто не дает пирога -

Мы корову за рога!

(Оренбурзька губернія).

Уже самі тексти свідчать, що ці співанки не мають нічого спільного з Різдвяними колядами. З тих так званих «колєд» вимальовується якась постать з народної міфології, котра не влазить у двері, буває напередодні Різдва, грозить взяти корову за роги, прийшла і Різдво принесла, має негативний відтінок «вшивая борода». Решта опублікованих Шейном «колєд» мають такий же незвичайний зміст, як і в наведених нами. [126] Етнограф Шейн, може, з тієї причини, що вийшов з іншого релігійного середовища, не відчув блюзнірства у цих співанках, якщо, звичайно, підходити до них, як до пісень, що вітають людей з Великою Новиною — народженням Спасителя. Таким чином, деякі епізоди з народної міфології досить вільно допасовуються до християнського Різдва. В.П.Шейн, незалежно від своїх правдивих намірів, доказав, що у росіян відсутній цілий пласт слов'янської релігійної традиції.

На Новий рік в Україні віншують, сіють по хаті зерно, а на Великдень обмінюються писанками, котрі відзначаються різноманітними рисунками, часто дуже архаїчними, як, наприклад, зображення риби (анаграма Христа). Немає цих обрядів на землях Московщини. Окремо можна виділити святкування Івана Купала з дохристиянськими мотивами. Святкують Івана Купала тільки в Україні і Білорусі. Вважається,