Прокрастинація - Джейн Б. Бурка
Думка Джоша про самого себе застрягла у минулому, коли він був зіркою. Та сьогодення тиснуло на нього незалежно від його волі. Йому було тридцять вісім, коли його дружина завагітніла. Потім у батька стався серцевий напад, і за рік він помер. Джош несподівано для себе виявив, що сидить на могилі власного батька із річною дитиною на руках.
Ми бачимо, що життя в минулому може психологічно заспокоювати. Воно ніби дає безпечний прихисток від реалій дорослого життя — вимогливих, втомливих і спустошливих.[50] Згадки про минулу славу та мрії про майбутній успіх можуть слугувати м’яким буфером для болючої реальності або життєвого ступору.
У минулому живуть не лише молоді люди: реалій наступного життєвого етапу можна уникати у будь-якому віці. Люди середнього віку можуть відкладати проведення медичних обстежень, адже не хочуть зустрічатися з початком власного біологічного занепаду. У середньому віці людина може чекати від власного тіла тієї самої поведінки, яку воно мало у двадцять, і не хотіти приймати істину про те, що, навіть якщо вона веде активний і здоровий спосіб життя, її тіло невідворотно змінюється. Багато людей після п’ятдесяти відкладають думки про пенсійне забезпечення або планування власної фінансової подушки і поводять себе так, наче все життя збираються працювати в такому самому ритмі і з такими самими здібностями. Зволікання запобігає зіткненню з деякими незаперечними фактами щодо часу: час минає; майбутнє наближається; ви старієте; існують певні межі того, що ви встигнете зробити за життя; і найбільш неприємний із неминучих фактів — рано чи пізно ви помрете.
Чи минуле лишилося в минулому?
Роздумуючи про ваше унікальне суб’єктивне переживання часу, корисно зважити взаємозв’язок між минулим, сьогоденням і майбутнім, адже вони весь час впливають одне на одного. Хоча ми звикли думати, що минуле, теперішнє і майбутнє відбуваються послідовно, лінійно, — не все так просто. Усе, що ми переживаємо, трапляється з нами в сьогоденні.
Коли ви згадуєте часи з минулого, ви згадуєте їх сьогодні, тож ваш нинішній стан може забарвлювати ваші спогади про минуле. Коли ви зазираєте в майбутнє, передчуття з’являється в сьогоденні. Минуле, теперішнє та майбутнє невіддільні одне від одного; вони завжди переплітаються.[51]
Сьогодні ви є продуктом власного минулого. Маргарет Етвуд у своєму романі «Сліпий убивця» писала: «Давні, холодні часи, давні жалі, що налягають шарами, наче мул в озері».[52] Хай що плаває на поверхні озера, на нього впливають ці шари, що сягають аж самого дна. Аналогічно наше минуле завжди з нами, воно записане в нашому мозку, в наших тілах, у нашій психіці. Люди можуть намагатися почати життя спочатку, відрізати себе від минулих стосунків і пережитого досвіду, але історію не змінити; її можна лише переосмислити й запам’ятати з позиції сьогодення.
Прокрастинація може бути знаком, що щось із вашого минулого втручається в сьогодення, адже сумніви, чи рухатись уперед, зазвичай мають багато спільного із пережитим досвідом. Якщо ви зростали з батьками, які контролювали вас і до дрібниць пильнували вашу домашню роботу та соціальне життя, ви можете очікувати такої самої поведінки від кожного вчителя, начальника і партнера. Або ж якщо в дитинстві ваш брат чи сестра отримували все і були зіркою школи й родини, ви можете вирішити, що в дорослому віці не варто й намагатися стати найкращим, адже всі лаври завжди забирає хтось інший. Тобто ваші минулі стосунки проекцією накладаються на ваші очікування від стосунків у сьогоденні та майбутньому. Здати наукову роботу, претендувати на нову посаду, подати звіт новому керівникові, піти на побачення після знайомства через інтернет — усе це може лякати вас радше через важливі взаємодії з минулого, ніж через реальність поточної ситуації. Коли ми говоримо про додаткове «значення», яке додається до завдань, яких людина уникає, ми маємо на увазі цю живучість минулого в сьогоденні.
Іноді вплив минулого на вашу сьогоднішню поведінку очевидний, а іноді він похований на дні озера. Тесс не любила свою роботу в Мілуокі і хотіла повернутися до рідного міста, Далласа, де досі жила майже вся її родина. Хоча зазвичай вона «людина дії» й усвідомлювала, що хоче цього переїзду, вона не робила для цього нічого. Нехарактерна їй прокрастинація збивала Тесс із пантелику.
Тесс знадобилося кілька місяців роботи з психотерапевтом, аби зрозуміти, що заважає її планам на переїзд. Попри те, що тепер вона любила їздити до рідних у Даллас, вона пригадує, як боялася великого міста в юності. Вона переїхала з маленького містечка у чотирнадцять, їй було некомфортно, і вона не була готова до соціального та навчального тиску величезної середньої школи. Намагаючись влитися в колектив, Тесс ходила на побачення з кожним, хто її запрошував, і якось була змушена пережити жахливий досвід зґвалтування на побаченні. Родина радше її соромила, ніж захищала, тож дівчина більше нікому не розповідала про те, що пережила.
А потім вона «забула» про це, поки не почала розповідати про свої підліткові роки психотерапевтові. Тесс поступово усвідомила, що боїться повертатися додому, бо там може зустрітися з людьми, які пам’ятали її зі школи, і боїться, що їй доведеться знову пережити приниження та безпомічність, які вона відчувала колись. Хоча зараз Тесс була тридцятип’ятирічною жінкою, успішним професіоналом, думка про життя у Далласі повертала її в минуле і змушувала почуватися вразливою чотирнадцятирічною дівчинкою, якій могли зробити боляче. Її прокрастинація була сигналом, що під поверхнею її озера було якесь давнє нерівне дно. Минуле, хоч і поховане у сьогоденні, не давало їй змоги заявити про право на власне майбутнє.
Ваше минуле — це ваше минуле, подобається вам це чи ні, пам’ятаєте ви його свідомо чи ні, берете за нього відповідальність чи ні. Багато з того, що сталось у минулому, було не вашою провиною (може, там взагалі не було нічиєї провини, а може, у чомусь були винні й ви), але події у вашому житті є вашими і завжди будуть вашими. Ви не можете повернутись у минуле і змінити їх, навіть якщо вони здаються незавершеними чи несправедливими. Перед кожним із нас стоїть завдання — вписати минуле у сьогодення і вирішити, якими шляхами ми хочемо йти в майбутньому. Прокрастинація може свідчити про те, що ваше минуле тягне вас назад, тоді як
