Політики не брешуть. 10 законів взаємодії політиків і виборців - Вадим Денисенко

Орбана, який прийшов у політику просто з університету, політика — це постійний процес навчання. На відміну від багатьох своїх ровесників, він не виграє і не програє, застосовуючи один і той самий політичний рецепт. У середині 1990-х він переосмислив себе і свою партію та перейшов від ліберальної ідеології до консервативної системи цінностей. У 2002 році ця ще трохи елітарна ліберально-­консервативна «буржуазна» політика призвела до поразки на виборах. Орбану довелося знову переосмислити свою політику, імідж і спілкування, щоб повернути більшість голосів. Нове його рішення полягало в тому, щоб повернутися до людей, до натовпу. Це те, що в осередках «Фідес» називають «стати партією людей», а критики розцінюють як популістську зміну напряму.

…Ці зміни означають для Віктора Орбана і його партії зростання популярності, перемоги на виборах і глибшу вбудованість в угорську реальність140.

У квітні 2010 року настав час Орбану зійти на третій щабель його політичних досягнень. Чергові парламентські вибори у квітні 2010-го принесли соціалістам лише 59 мандатів, а їхнім партнерам по коаліції вільним демократам — жодного. Блок «Фідес» і християнських демократів здобув 263 мандати із 386, тобто більше як дві третини141, і завдяки цьому отримав змогу змінювати конституцію країни на свій розсуд.

Інтуїція не підвела Орбана і тоді, коли він спрогнозував своє правління дванадцять років поспіль. Схоже, на всі ці роки, тобто на три урядові каденції, у нього був план зберегти і зміцнити свою владу.

На момент повернення Орбана у крісло прем’єра економічна ситуація була дуже поганою, і виборці передусім чекали її покращення. Проте Орбан не обмежувався такими кроками в соціально-­економічній політиці, за які угорці могли би бути йому вдячними. Він ефективно маніпулював суспільною свідомістю, висуваючи на перший план захист християнських цінностей, збереження угорської ідентичності й зміцнення національної величі. Це дозволяло йому цементувати суспільство і підживлювати вірність свого виборця.

Першим таким великим заходом стало ухвалення 18 квітня 2011 року нової Конституції142 замість старої, ще 1949 року, яку радикально міняли 1989-го. Значення Основного закону виходить далеко за межі правових відносин. Орбан постарався представити цей документ саме як новий суспільний договір, ба навіть у його преамбулі прямо сказано, що це договір: «Наш Основний закон — підстава нашого правового порядку: це договір між угорцями минулого, сьогодення і майбутнього. Рамка, яка виражає волю нації, форма, у якій ми хочемо жити».

Ще Орбан представив ухвалення Конституції як велике свято: угорці нарешті повністю порвали з комуністичним минулим. «Ми не визнаємо комуністичну конституцію 1949 року. Вона була основою тиранічного правління, тому ми вважаємо її недійсною», — записано в преамбулі. Основний закон набрав чинності 1 січня 2012 року. Наступного дня уряд урочисто відзначив цю подію в Угорському державному оперному театрі.

Фактично цей документ містить не тільки правові, а й ідеологічні засади держави. Тобто затвердження нової Конс­титуції означало початок впровадження державної ідеології, яку виробив Орбан. Для нашої теми дуже важливо те, що Основний закон запрограмував дальший розвиток подій. У цей документ Орбан завбачливо заклав пункти, які розв’язали йому руки і створили підстави для його дій, що він заздалегідь запланував для впливу на суспільну свідомість. Так у нього з’явилася можливість подавати ці свої дії саме як виконання своїх зобов’язань перед угорцями за Основним законом. Ось три приклади, як це відбувається на практиці.

Конституція Угорщини починається словами «Бог благословить угорців!», і далі в преамбулі наголошується значення християнства: «Ми пишаємося тим, що наш король Стефан тисячу років тому створив угорську державу і зробив нашу країну частиною християнської Європи»; «Ми визнаємо роль християнства у збереженні нації». Спираючись на це, Орбан рішуче обмежує потік мусульманських мігрантів в Угорщину.

Стаття D Основного закону, одна із засадничих, проголошує: «Беручи до уваги єдність об’єднаної угорської нації, Угорщина відповідальна за долю угорців, які проживають за її межами, сприяє виживанню й розвиткові їхніх спільнот, допомагає їм зберігати угорську ідентичність і захищати свої індивідуальні та колективні права, сприяє їхній співпраці між собою та з Угорщиною». Спираючись на це, Орбан з 2014 року вимагає від України розширити права угорської меншини на Закарпатті.

У статті L, теж із числа засадничих, сказано, зокрема, що «Угорщина захищає інститут шлюбу як добровільної спільноти між чоловіками й жінками та сім’ю як основу для виживання нації». Спираючись на це, Орбан здійснює політику, спрямовану на дискримінацію і дискредитацію осіб нетрадиційної сексуальної орієнтації.

Усе це допомогло «Фідес» досягти успіху на чергових парламентських виборах 6 квітня 2014 року, що проводили за новим виборчим законом. Відтоді в угорському парламенті засідає не 386, а лише 199 депутатів. Блок «Фідес» і християнських демократів на тих виборах здобув 133 мандати, тобто знову більше як дві третини від загальної кількості143.

І вже 26 липня 2014 року Орбан проголосив неліберальну державну модель на заміну ліберальній демократії: «Угорська нація — це не простий набір людей, а громада, яку потрібно організовувати, зміцнювати і навіть будувати. Тому в цьому сенсі нова держава, яку ми будуємо в Угорщині, — це неліберальна держава. Вона не заперечує фундаментальних цінностей лібералізму, таких як свобода, але не робить цю ідеологію центральною в організації держави, бо містить чіткий національний підхід»144.

Отже, свій шлях у політиці Орбан почав від лібералізму і прийшов до його заперечення. Це породило жорсткий конф­лікт між Орбаном та Джорджем Соросом і його фондом, стипендіатом якого Орбан був на початку своєї політичної кар’єри. У жовтні 2015-го Орбан звинуватив Сороса в тому, що той намагається підірвати європейські країни, підтримуючи біженців з інших частин світу. «Його ім’я, мабуть, — найсильніший приклад тих, хто підтримує все, що послаблює національні держави. Вони підтримують усе, що змінює традиційний європейський спосіб життя», — заявив угорський прем’єр145.

У березні 2017 року Орбан оголосив про плани Угорщини закрити Центральноєвропейський університет (ЦЄУ), що Сорос заснував у Будапешті. Відкритий лист на підтримку ЦЄУ підписали близько 150 науковців з американських і європейських університетів, серед них 14 лауреатів Нобелівської премії з економіки146. Однак Орбан стояв на своєму, і зрештою у грудні 2018 року ЦЄУ оголосив про припинення діяльності в Угорщині та переїзд до Відня через відмову угорського уряду підписати угоду, яка дозволила б ЦЄУ продовжити тут діяльність147.

На чергових парламентських виборах 8 квітня 2018 року блок «Фідес» і християнських демократів знову здобув 133 зі 199 мандатів148. Завдяки цьому Орбан учетверте став прем’єр-міністром, і це перший такий випадок в історії Угорщини.

Останніми роками економіка Угорщини демонструє хороші показники, і Орбан цим пишається. У виступі після обрання прем’єром 10 травня 2018 року він проголосив нову мету — до 2030 року Угорщина має ввійти до п’ятірки країн ЄС,