Українські традиції - Автор невідомий

Дух Святий зійшов на апостолів не лише для того, щоб просвітити та надихнути їх на труди і подвиги. Він зійшов, щоб залишитися в Церкві Христовій до кінця віків. Апостоли не тільки отримали право і владу роздавати дар Духа Святого віруючим, але й передавати те право своїм наступникам, єпископам, священикам, а ті своїм, і так у нашій Церкві ця спадковість триває й донині. Тому наша православна Церква має найтісніший зв'язок з Христом та апостолами. Наша Церква – це діло Боже, це діло Христа і Святого Духа. Іншими словами, Церкву нашу ми не створили, але отримали її у спадщину від Христа і Духа Святого, від апостолів, від отців і вчителів Церкви. Наша православна віра – це віра апостолів, віра святого князя Володимира, при якому наші предки прийняли її зі Сходу, від греків. Потрібно берегти і цінувати нашу віру…

Празник цей ще називається «Зеленими святами», бо зелене – то барва відновленого життя і зростання.

Тропар свята: Благословенний, Ти, Христе Боже наш, що рибалок премудрими показав, зіславши їм Духа Святого, і ними увесь світ уловив, Чоловіколюбче, слава Тобі.

Місяць по Юрію в римських календарях є святом ром – розалії. Розалії в римлян були святом предків та тим днем, що з нього починається літо. Від римлян це свято перейшло на Балкани, з Балкан – на Україну, а з приходом християнства було злучене з Святою неділею – Тройцею.

В час Зелених Свят цвіте жито і, за народним повір'ям, прокидаються мерці, виходять з води русалки. Люди прикрашають свої житла клечанням і встеляють їх пахучими травами, дівчата плетуть вінки.

Зелений тиждень починається з четверга. У цей день дівчата йдуть на поля, в левади чи в ліс і там плетуть вінки. Вінки плетуть з конвалій, незабудок, васильків, чебрецю, вплітають і полин. З вінками дівчата повертаються в село. (Про цей обряд поширено можна прочитати в кн. Олекси Воропая «Звичаї нашого народу».)

Напередодні дня Святої Тройці, в суботу вранці, до схід сонця, дівчата й молодиці йдуть на левади або в поля рвати запашне зілля: чебрець, полин, любисток, канупер і татарське зілля. Ввечері цього ж дня квітчають свої хати зеленим гіллям клену, липи, ясеня та осики. Перед дверима будівель, на воротях, а також в загороді, де ночує худоба, ставлять гілля зеленої осики.

Гілля й молоді деревця, зрубані в цей день для оздоби двору й хати, називаються клечанням.

В Україні існував звичай – у день П'ятидесятниці, після літургії, йшли хресним ходом до криниць і кропили їх свяченою водою; ті з прихожан, які бажали повного посвячення своїх будівель, виносили до воріт стіл, накривали його скатертиною, а зверху клали хліб-сіль. Священик зупинявся біля такого столу і, прочитавши Євангеліє, заходив до хати і кропив свяченою водою всі стіни, а потім ішов і кропив усі інші будівлі, що були в господарстві.

У «Зелену суботу» здавна існує звичай поминати самогубців та ще тих, що загинули безвісти десь на далеких дорогах, в чужих невідомих краях, а таких у нас в Україні завжди було багато. Були це переважно козаки, а пізніше – вояки-герої, що гинули в боротьбі з ворогом за честь, волю і славу своєї батьківщини – України.

Ісус Христос у бесідах зі Своїми учнями часто говорив їм, що Йому потрібно йти в Єрусалим. По дорозі в Єрусалим Він їм сповістив: «Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський і засудять на смерть Його… І поганам Його вони видадуть, – на наругу та на катування, і на розп'яття, але третього дня Він воскресне!» (Матв. XX, 18, 19).

Ісус сподобив деяких учнів Своїх бачити Його божественну велич і славу. Серед учнів Христа було троє, яких Він найбільше любив. То були Петро, Яків та Іоан. Будучи в Галілеї, Христос, взявши їх з собою, пішов на високу гору Фавор і став молитися. Під час молитви Ісус преобразився на очах апостолів. Його обличчя раптово перемінилося і засяяло, як сонце, а одяг його побілів, як сніг. І ось з'явились до них Мойсей та Ілля і розмовляли з Ним. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: «Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатри: для тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі!» Як він це говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос з хмари почувся, що казав: «Це син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтесь!» А почувши це, попадали учні долілиць і полякались сильно. А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: «Уставайте й не бійтесь!» Звівши ж очі свої, нікого вони не бачили, окрім Самого Ісуса. А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: «Не кажіть нікому про цеє видіння, аж коли Син Людський із мертвих воскресне» (Матв. XVII, 3—9). Апостоли промовчали і нікому нічого тих днів не казали, що бачили.

У словах Петра: «Господи, добре нам бути…» апостоли на хвилину відчули насолоду Царства Небесного, яке Бог приготував тим, хто любить його. Прийде час, коли Господь Ісус знову з'явиться в славі, в якій Він тоді з'явився Своїм учням, з Ним прийдуть всі викуплені