Українські традиції - Автор невідомий
А Марія промовила: «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, бо велике вчинив мені Потужний!» Його ж Імення святе, і милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його!» (Лук. І, 46—50).
Святкування Благовіщення Пресвятої Богородиці відбувалось з самого початку створення Християнської Церкви. В Назареті, на тому самому місці, де Архангел благовістив Діву Марію, побудований храм в пам'ять Благовіщення Богородиці.
Святі отці Церкви у своїх писаннях пояснюють і те, чому Син Божий втілився в утробі Діви Марії в день 25 березня. Адже Бог сотворив чоловіка в день 25 березня, і тому Бог послав Архангела Гавриїла цього дня Благовістити Діву Марію.
У V ст. Анатолій Константинопольський, у VII – Андрій Єрусалимський, у VIII – св. Дамаскін, у IX – Феофан та інші написали чимало хвалебних пісень на честь Благовіщення Богородиці, якими нині Церква прославляє подію Благовіщення.
Шостий вселенський Собор, який відбувсь у 691 році, 52-м правилом визначив не служити в празник Благовіщення, на який би день Великого Посту не випав він, літургії Ранішосвячених Дарів, тим самим підкреслив величність празника.
Тропар свята: Днесь спасіння нашого начало і від віку таїнства явління: Син Божий сином Діви стається і Гавриїл благодать благовістує. Тому й ми з ним до Богородиці закличмо: Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою!
В народі кажуть, що Благовіщення це велике свято. Цього дня не можна працювати. Навіть птиця не в'є свого гнізда в цей день.
«На Благовіщення і птиця не несеться і кубла не в'є».
«Ніяка птиця не в'є гнізда в цей день, один тільки горобець не знає свята Благовіщення, бо він, бач, бусурмен поміж птицями».
Від Введення до Благовіщення не можна порати землі, бо «земля відпочиває і сили набирається», а від Благовіщення можна працювати біля неї, бо в цей день Бог благословляє землю: «і всяке дихання».
Вранці, коли ще в церкві правиться служба Божа, випускають пташок з неволі – «щоб співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив».
Прийшовши з церкви, господар випускає на волю, на сонце всіх тварин, навіть пса й кота вигонить на подвір'я – «щоб чули весну і самі про себе дбали». Якщо в день Теплого Олекси пасічник не виставить на пасіку бджіл, то в день Благовіщення він виставляє вулики на пасіку за будь-якої погоди.
В церкві в цей день святять проскури. Благовіщенську проскуру труть в порошок і, годуючи бджіл, сиплють в мед – «щоб бджоли роїлись». Змішують із землею і сіють по чотирьох кутах ниви – «щоб дощова хмара ниви не минала». Заривають в землю – «щоб град посіву не побив».
Хворому на пропасницю дають благовіщенську проскуру, як ліки.
Благовіщенська проскура і стрітенська вода – цілющі, а тому їх зберігають на божнику поміж святими образами.
Все, що народиться в цей день – погано ростиме, бо «від благовісного теляти добра не ждати». Благовісне яйце під квочку не кладуть.
Бог благословляє в цей день рослини, і все починає рости. Цвітуть перші весняні квіти: проліски, первоцвіт, ряст, сон-трава…
Якщо на Благовіщення, йдучи по воду, дівчина знайде квітку первоцвіту, то це знак, що цього літа вона заміж піде. «Первоцвіт – віщун дівочого весілля».
Проліски – символ надії, щастя, молодої краси. «Як знайдеш пролісок на Благовіщення, зірви й поклади в пазуху. На Великдень, як заспівають «Христос Воскрес!», вийми з пазухи і поклади під святими образами на щастя».
«На Благовіщення рано-вранці налий у миску холодної води, поклади пролісок і вимийся – на красу».
Про цей день існує багато прикмет:
Якщо перед сходом сонця на Благовіщення ясно й тихо, то буде добрий врожай на збіжжя.
Яка погода на Благовіщення, така й на Великдень буде.
Якщо на Благовіщення лежить сніг, то літо буде неврожайне.
Якщо на Благовіщення мороз, то буде багато огірків.
«До Благовіщення зими не кляни!» – бо, мовляв, вона ще може вернутись.
