Прокрастинація - Джейн Б. Бурка
Насправді, з плином років прояви поведінки уникнення почастішали, а інтернет став цьому основною і найпотужнішою причиною.[2] Тепер інформація є не лише необмеженою, а й легкодоступною; інформації є значно більше, ніж ми можемо опрацювати, не кажучи вже про те, щоб її використати. Забагато інформації, забагато рішень, забагато варіантів вибору — цей інформаційний надмір багатьох із нас заганяє в параліч прокрастинації.
Пишучи про неї сьогодні, ми бачимо, що прокрастинація — це проблема значно ширша, ніж здавалося раніше: у ній переплітаються не лише особисті психологічні, поведінкові та емоційні особливості, а й соціальна, культурна і технологічна динаміка, біологічні й неврологічні схильності, а також загальнолюдські тенденції. Тому комплексну природу прокрастинації ми розглядаємо ще ретельніше.
Під час написання цієї книжки ми, як і двадцять п’ять років тому, переконані, що задля ослаблення впливу прокрастинації, яка заволоділа вашим життям, потрібно зрозуміти, через що ви відкладаєте справи, та знайти спосіб це побороти. Ви вже, мабуть, знаєте, як відкладання справ працює проти вас, та, думаємо, ви мало усвідомлюєте, як прокрастинація іде вам на користь, і поки ви не побачите, яку роль вона відіграє у вашому житті, ви, очевидно, відкладатимете на потім і застосування наших технік, як відкладали досі багато інших речей. Якщо ви не розумієте, чому відкладаєте справи, вам не допоможе жодна практична техніка. Водночас, якщо ви вже дослідили свій внутрішній світ і ретельно вивчили власні причини прокрастинації, то, поки ви не зробите щось, аби подолати це, не зміниться нічого. (Читати про техніки може бути цікаво, однак читати — це не робити). Тож дізнатися про те, як боротись із цим інакше, — надзвичайно важливо.
У першій частині цієї книжки ми розплутуємо множинні й розмаїті корені прокрастинації; а в другій — подаємо рекомендації, які можуть допомогти вам взятися до справи. Ми не прагнемо викорінити прокрастинацію. Існує безліч випадків, коли ви зацікавлені в тому, аби щось відкласти і не братися за це. Натомість ми маємо надію, що ця книжка дасть вам свободу вибору, в основі якої лежить прийняття себе. Ми хочемо, щоб наші читачі ставали менш схильними відкладати щось на потім і жили в гармонії зі своєю природою, приймали свої сильні та слабкі сторони та могли проводити час із собою, насолоджуючись таким товариством. Ми не пропонуємо вам відмовитися від амбітних цілей, прагнення до досконалості чи нових викликів. Однак страх, сором, відчуття загрози та ненависті до себе, що йдуть пліч-о-пліч із суперечливими спробами взятися до дій, безперечно, варто прогнати.
Особисто ми вже не прокрастинуємо так, як раніше. Попри те, що Ленора все ж щороку подає заяву на подовження терміну для сплати податків, ця дія є плановою, а не емоційною, вона не є реакцією на безвихідь у паніці останньої хвилини. І попри те, що Джейн п’ять місяців не могла забрати на пошті свій новий електронний записник, зараз їй вдається виконати більшість своїх зобов’язань завчасно, а не запізно. І якщо свою першу книгу ми віддали видавцеві на два роки пізніше від встановленого терміну, цього разу нам знадобилося лише чотиритижневе відтермінування! Ми можемо запевнити вас, що змінитися реально, хоча й усвідомлюємо, що це непросто.
Прагнемо, аби ця книга була вашим супутником на шляху повз перешкоди прокрастинації — до світу психологічного зростання, прийняття та дій. Ми даємо висловитися багатьом людям, з якими працювали. З міркувань конфіденційності, всі імена та дані, за якими їх можна впізнати, змінено; прокрастинатори, яких ми описуємо, — це суміш кількох людей, яких ми знали. Ділячись їхніми історіями, ми сподіваємося, що ви краще зрозумієте власну. А у власній історії, у розповіді про своє життя ви знайдете контекст власної прокрастинації. Це головне, адже коли ми приймаємо себе такими, якими ми є, а не якими ми хотіли би бути, нам найкраще вдається діяти у своїх інтересах, а не перебувати під владою прокрастинації.
Частина перша
ЗРОЗУМІТИ ПРОКРАСТИНАЦІЮ
Знати себе
Приблизно через чотири тижні роботи нашої першої групи прокрастинації у Каліфорнійському університеті в Берклі студент здивовано зауважив: «Прокрастинація — як кульбаба. Ти її вириваєш і думаєш, що позбувся, а потім з’ясовується, що у неї глибоченне коріння і вона просто проростає знову». Хоча для когось прокрастинація схожа на бур’ян, який легко розрити і вирвати, для багатьох це як ділянка з кульбабами, коріння якої глибоке і заплутане. Ми можемо обговорювати кожен із цих коренів лише поодинці, тож їх доводиться спеціально відділяти один від одного. Але в житті це коріння росте паралельно, обвивається і впливає одне на інше в процесі росту. Людські переживання не менш заплутані, аніж деякі бур’яни.
Емоційне коріння прокрастинації включає почуття, страхи, надії, спогади, мрії, сумніви й тиск, які ми переживаємо всередині. Однак багато прокрастинаторів не усвідомлюють усього, що відбувається всередині, адже використовують прокрастинацію для уникнення неприємних відчуттів. На тлі всієї своєї неорганізованості та відкладання справ на потім більшість прокрастинаторів бояться, що якусь важливу їхню рису оточення може не прийняти. Хай як боляче осуджувати себе за власну прокрастинацію, все ж самокритику інколи легше стерпіти, ніж відчуття вразливості та ризику, що виникають, коли ви стараєтеся з усіх сил, а тоді опиняєтеся на території власних страхів. Ми знаємо, що ця територія — місце неприємне, однак, коли ви уникаєте своїх почуттів, ви не перебуваєте в гармонії з собою — ви пробираєтеся через поле, де повно захованих емоційних мін, і остерігаєтеся моменту, коли потрапите в епіцентр наступного вибуху. Тому ми запрошуємо вас досліджувати цю територію разом із нами, подивитися страхові в очі — йдеться про страх невдачі, страх успіху, страх підконтрольності, а також страх близькості або сепарації. Ми віримо: коли ви знаєте, що відчуваєте, і розумієте, чому відчуваєте це, ви можете стати впевненішою і ціліснішою людиною, бути в гармонії з собою і мати змогу продовжувати подальшу діяльність без прокрастинації.
Іншим коренем прокрастинації є складні стосунки прокрастинатора з часом. У своїх відносинах із часом прокрастинатори часто «приймають бажане за дійсне» або вважають час супротивником, якого треба перемогти, перегнати або пережити. Таке ставлення до часу підливає ще більше оливи у вогонь прокрастинації. Якщо ваш «суб’єктивний час» суперечить «годинниковому часу»[3], то вам складно дотримуватися дедлайнів, наполегливо працювати над досягненням мети чи передбачати, скільки часу потрібно для виконання певних справ. Крім того, ваше відчуття часу, мабуть, ускладнює стосунки
