Українські традиції - Автор невідомий

Пішовши, вони повідомили його учнів, які сумували і плакали. Спочатку Ісус з'явився двом учням, що йшли в село Емаус. Вони йшли по дорозі й вели розмову між собою про все те, що сталося. І коли вони розмовляли і сперечалися, підійшов Сам Ісус і пішов разом з ними. І вони Йому про все розповіли, тобто про воскресіння Христове. І наблизились вони до села, куди йшли. Під час вечері сів Він з ними до столу, взяв хліб, поблагословив і, ламаючи, їм подав. Тут вони Його пізнали, але Він став для них невидимий.

Вони повернулись до Єрусалиму, знайшли одинадцять учнів і розповіли їм, що сталось в дорозі і як пізнали його при ламанні хліба. І коли вони говорили про це, Сам Ісус став між ними і промовив до них: «Мир вам!» А вони налякались, гадаючи, що бачать дух. А Він мовив до них: «Чого ви стривожились? І по що ті думки до сердець ваших входять? Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, – це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь – бо не має дух тіла й костей, а Я, бачили, маю» (Лук. XXIV, 36—39).

Він побув з ними, і вони переконалися у Його воскресінні. І послав Він на них обітницю Свого Отця; сказав, щоб вони позостались в місті, аж поки зодягнуться силою з висоти.

Воскресіння Христове святкуємо в Світлу неділю Пасхи. Для християн це найрадісніше й найурочистіше свято, бо воно дає нам надію, що через віру в воскреслого Ісуса Христа і ми воскреснемо і одержимо вічне життя.

Воскресіння Христове – одне із найдавніших і найсвітліших християнських свят. Воно святкується урочисто з часів апостольських і, за рішенням першого Вселенського Собору, святкується в першу неділю після весняного рівнодення і першого березневого повного місяця.

Пасха – це свято радості для всіх: і для дітей, і для дорослих, і для живих, і навіть для мертвих. Бо коли Христос воскрес, то цим Він переміг смерть та диявола, і ми тепер впевнені, що всі люди силою його воскресіння воскреснуть. І живі, й мертві разом з'являться перед Господом Богом. Воскресіння Христове стверджує нас у вірі, що життя людське не обривається, як нитка, що воно сповнене глибокого змісту і значення. У Воскресінні Христовому – джерело неосяжної радості, до якої причетні всі люди. Свято Христового Воскресіння багате своїми різноманітними й величними богослужіннями і церковно-народними звичаями.

Дуже поширений серед нашого народу звичай – благословення на Великдень їжі. Після тривалого посту Свята Церква дозволяє всіляку їжу, щоб люди одержували духовну радість і радість від земних дарів. Освячення пасхальної їжі відбувається урочисто, після святої Літургії на церковному дворі.

У давнину був звичай: люди приходили до високої особи з якимось дарунком. Марія Магдалина, проповідуючи Христову науку, якось зайшла до двору римського кесаря Тиверія, подала йому червону крашанку зі словами: «Христос воскрес!» і після того почала свою проповідь. За її прикладом й інші християни в день Пасхи почали обдаровувати одне одного крашанками чи писанками.

Як із мертвої шкаралупи яйця з'являється нове життя, так і Ісус Христос вийшов із гробу до нового життя. Червона крашанка є символом нашого спасіння через кров Ісуса Христа.

Свято Воскресіння Христового відбувається навесні, коли оновлюється природа і земля вкривається зеленню, квітами. Радість свята пронизує усіх рідних і близьких, навіть ворогів, бо й про них Церква співає: «Один одного обіймемо і простімо всім заради Воскресіння».

Отже, згадаймо на Пасху, що людина повинна любити всіх і все: живу і мертву природу – людей, тварин, рослин, гори, річки й моря; не ображати людей, не кривдити тварин, не нищити трави, дерев, бо все це – дар Божий для людини. Тропар свята: Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував.

За 5508 років до Різдва Христового Сам Бог за переступ Його заповіді вигнав наших предків з раю, але по Своєму великому милосердю пообіцяв їм Спасителя (Бут. IІІ, IV) і цю обіцянку неодноразово повторював (Буг. XXII, 18, 2 Цар VII, 12—13), щоб приготувати людей, щоб Його прийняли. Всі пророчества відносно появи на світ Сина Божого збулися. Навіть пророки Іудейські казали, що Він має народитися у Віфліємі.

Діва Марія чекала Сина, Якого Бог обіцяв їй через Ангела. Жила Марія в невеликому місті Назареті, мешканці якого – іудеї – перебували під владою римлян.

Перед народженням Месії Римський імператор Август звелів по всій імперії провести всенародний перепис населення. Кожен мав піти до того міста, звідки походили його предки, і там записатися. Оскільки старець Іосиф і Діва Марія були з роду Давидового, то вони мали піти до Віфлієму, міста Давидового. Подорож була довга, майже 170 кілометрів, тож вони прийшли до міста, коли воно вже було переповнене людьми, які прибули сюди для перепису. І не було вже жодного місця, де можна було б зупинитися на ніч. І ходили вони від хати до хати, і ніхто не хотів їх прийняти. Старець Іосиф і Марія