Українські традиції - Автор невідомий

Церковний рік для нас не лише животворне джерело любові до Ісуса Христа, але й джерело глибокого культу його Пресвятої Матері. Ісус і Марія невіддільні одне від одного, і тому не можна любити Христа і не любити Пречистої Діви Марії. «Хто почитає Христа, – каже св. Єпіфан Кипрський, – почитає також Марію: хто не почитає Марії, не почитає Христа». В одній грецькій пісні співається: «Тих, що не цілують Твою Святу ікону, Богородице Діво, уважай за безбожників і передай їх пекельному вогневі». А наш київський митрополит Георгій (1069—1072) у своїх «Заповідях» каже: «Хто не молиться з довір'ям до Св. Богородиці, хай буде проклятий».

Велику частину церковного календаря відведено пам'яті усіляких Святих. Своїм життям Святі переконливо засвідчують, що вони освятились тому, що наслідували приклад Ісуса Христа і Його Пресвятої Матері, жили за наукою, оповіданою у св. Євангелії. Святі власним прикладом вчать нас, що святість доступна для людей усіх часів і усіх станів. Треба лише так любити Бога, як любили вони, і так у всьому хотіти Богові подобатись і виконувати Його волю, як це робили вони. Релігійні празники, свята завжди багато важили в житті народів, даруючи людям втіху, світлу радість. Усі свята церковного року поділяються на дві великі групи: на свята рухомі і нерухомі.

Два великі празники займають особливо почесне місце в нашому церковному році: це празник Христового Різдва і празник Христового Воскресіння, або Пасхи. Бо Христове Різдво – то початок, а Пасха – завершення відкуплення людського роду. І саме з цими двома празниками тісно пов'язуються певні свята, неділі та освячені часи.

У церковному році є свята, що припадають на різні числа року. Це пояснюється тим, що вони залежать від празника Пасхи, який не має сталої дати. Такі свята, що не мають сталої дати, називаємо рухомими.

Є свята, які щороку відзначаються в один і той самий день. Такі свята називаємо нерухомими. Як празник Пасхи є осередком свят рухомих, так і празник Христового Різдва є осередком свят нерухомих, хоча не всі нерухомі свята є залежні від цього празника. Ряд свят, що залежать від Христового Різдва, творять різдвяний круг.

Празник Христового Воскресіння, що належить до найбільших празників у році, характерний надзвичайним і довгим приготуванням, а також тривалим святкуванням його попразденства, що є наче продовженням празника Пасхи. Великодний цикл починається неділею Митаря і Фарисея за 10 тижнів перед Пасхою, а завершується через 8 тижнів після Пасхи неділею Всіх Святих. Він ділиться на час передпасхальний і час пасхальний.

Час передпасхальний – це чотири неділі перед постом: неділя Митаря і Фарисея, Блудного Сина, М'ясопусна й Сиропусна; Великий Піст, або Чотиридесятниця – від неділі Сиропусної до неділі Квітної, та вкінці Страсний Тиждень, що його звичайно зачисляють до Великого Посту.

Час пасхальний триває 8 тижнів. Вони йдуть у такому порядку: Неділя Хомина, Мироносиць, Розслабленого, Самарянки, Сліпородженого, неділя свв. Отців, неділя П'ятдесятниці, або зіслання Св. Духа, і неділя Всіх Святих.

Після празника Пасхи слідують дванадцять празників Господніх і Богородичних, які називаються двунадесятими. Одні з них рухомі, інші – нерухомі.

Нерухомих празників дев'ять: Різдво Пресвятої Богородиці – 8 вересня, Воздвижения Чесного і Животворящего Хреста Господнього – 14 вересня, Введення в храм Пресвятої Богородиці – 21 листопада, Різдво Христове – 25 грудня, Хрещення Господнє, або Богоявления – 6 січня, Стрітення Господнє – 2 лютого, Благовіщення Пресвятої Богородиці – 25 березня, Преображення Господнє – 6 серпня, Успіння Божої Матері – 15 серпня (ст. ст.).

Рухомих празників три: Вхід Господа до Єрусалиму, Вознесіння Господнє, Зішестя Святого Духа на апостолів, або Тройця.

Господь наш Ісус Христос, як повідали пророки і Сам Спаситель, воскрес третього дня по смерті Своїй. Незважаючи на те, що іудеї зробили все для того, щоб не збулося слово Спасителя. Першого дня в тижні, з суботи на неділю, рано-вранці стався великий землетрус, і Ангел Божий зійшов із неба, і відкотив камінь від входу до гробниці, і сів на ньому. Вигляд його був неначе та блискавиця, а шати його були білі, як сніг. І від страху перед ним затремтіла сторожа та й заклякла, як мертва.

По звершенню цього великого чуда, коли було ще темно, жінки-мироносиці прийшли до гробу, принісши наготовані пахощі, щоб намастити тіло Ісуса. І побачили вони, що камінь від гробниці відвалений був.

Та, ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса. І коли стояли збентежені, до печери два мужі в одежах блискучих з'явились. А коли жінки налякались і посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: «Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї. Він казав: «Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня» (Лук. XXIV, 3—7).

Після воскресіння Він вранці першого дня явився Марії Магдалині, з якої був вигнав сім демонів, та іншим жінкам. Ісус сказав: «Радійте!» Вони ж підійшли, обняли Його ноги і вклонились Йому до землі. Промовив тоді їм Ісус: «Не лякайтесь! Ідіть, повідомте братів Моїх, –