Вояки - Мері Роуч

Далі ми розглядаємо ще один випадок вогнепального поранення. Цього разу куля пройшла крізь мошонку та пряму кишку.

— Ось половина його ануса. Ось тут вище бачимо мошонку. Це те, що всередині яєчок.

Жахливий кубізм сучасної війни. У цьому випадку реконструкцію проводив Роб Дін, завідувач відділення андрології Центру Волтера Ріда. Андрологи працюють з репродуктивністю, а не з виведенням відходів життєдіяльності — яєчка та мошонки, гормони та фертильність. Дін приєднається до нас із Єжором через п’ять хвилин за обідом, в одному з місць на першому поверсі, де продають сендвічі. Вони чотири місяці служили в Іраку разом.

Єжор закриває файл з фото і виводить мене через відділ урології.

— Пацієнте Джексон! — окликає когось реєстратор.

«Пацієнт» звучить, немовби це військове звання.

Думаю, якоюсь мірою так воно і є. Він може бути майор чи полковник, а чоловік навпроти може бути рядовий, але тут вони пацієнти. У світі військової культури, що визначається званнями та ієрархією, Центр Волтера Ріда може здатися, принаймні сторонній людині, привабливо зрівняльним.

Дін уже в черзі за сендвічами. Він теж дуже зайнятий, що, з огляду на те, де він працює, добре. Це означає, що більше вояків виживуть після потужніших вибухів. Якщо фінансування та дослідницька робота й відстають, частково це пояснюється загальним дискомфортом культурного плану, що оточує все пов’язане з сексом, у тому числі й самі органи. Єжор каже, що це одна з ілюстрацій прислів’я «Чого очі не бачать, про те серце не болить».

— Коли якась знаменитість приїздить до Центру Волтера Ріда та заходить у палату до пацієнта.

Тут втручається Дін. Вони закінчують речення один за другого, як сімейна пара, що прожила разом багато років.

— Отож, президент не буде стягувати простирадло, а потім вигукувати.

— … «Який жах, ви тільки подивіться! У нього ж немає пеніса! Виділімо грошей, щоб такому зарадити».

Медичний центр Волтера Ріда оплачує фалопластику хоча спочатку це викликало спротив (вартість комплекту імплантатів становить близько 10 000 доларів).

— Ерекцію розглядали як щось на кшталт приємного додатку, — каже Дін.

— Вони казали: «Та насправді це людині не так уже й потрібно». А я їм: «Ну так і хлопцеві, якому відірвало ноги, не так уже й потрібні протези. Просто посадіть його у візок!» А вони: «О ні! Важливо, щоб вони могли ходити!» А я: «Ну, більшість людей вважають можливість займатися сексом також важливою». Мені, будь ласка, сендвіч «капрезе» і кока-колу без цукру.

У Діна дуже виразні очі й рухи, помітно вигнуті брови — коли він говорить і сміється, усе це теж долучається до веселощів. У його справі гумор і доброзичливість самі по собі діють, як терапія. Про нього розказують, що якось, оглядаючи дуже засмученого пацієнта, він приклав лінійку до пошкодженого пеніса і прогудів: «Отже, шість дюймів[68]! Скільки ще треба наростити?»

Та не слід занадто покладатися на його жартівливий тон. За пацієнтів Дін б’ється, як лев. Це саме він був рушійною силою, що змусила Департамент у справах ветеранів покривати витрати на штучне запліднення для солдатів, які стали стерильними внаслідок поранень. Він проводить бесіди зі студентами УОЗВ на тему сексуального здоров’я поранених військовослужбовців, надає консультації в групах підтримки ветеранів. Він допоміг своїй колезі Крістін Делаур’є організувати робочу групу Центру Волтера Ріда з питань сексуального здоров’я та інтиму — понад десяток місцевих медичних і соціальних працівників, які періодично збираються разом, щоб намітити стратегію та поділитися ресурсами. Наприклад, книжку «Секс та інтимні стосунки для поранених ветеранів» написали спеціалістки з трудової терапії Кетрін Елліс та Кейтлін Деннісон. Ці двоє ні перед чим не здригаються. Пози сексу для людей з трьома ампутованими кінцівками. Як модифікувати вібратор для використання людиною, що втратила обидві руки нижче від ліктів… Я підтримую якщо не саме формулювання, то дух відгуку про книжку, розміщеного на титульній сторінці: «Екземпляр цього посібника повинен бути в кожного пацієнта, чоловіка чи дружини, медичного працівника.»

Особливо щодо медичних працівників.

— Просто дивно, — каже Делаур’є,— як багато з них бояться порушувати цю тему.

Вона розказує мені про морського піхотинця, який сказав їй: «Крістін, мені зробили тридцять шість операцій на пенісі, його повністю реконструювали, та хоч би хтось пояснив, як мені ним користуватися, коли я повернуся додому, до дружини».

З дружинами теж мало хто розмовляє.

— Спостерігання за тим, як деякі з них взаємодіють, викликає депресію, — каже Єжор. — У голові звучить: «Вона його покине».

Коли я запитала про відсоток розлучень, Делаур’є відповіла:

— Відсоток розлучень? А як щодо відсотка самогубств? Це ганьба — повернути їх з того світу, а потім втратити. Ми допомагаємо їм вижити, але не вчимо, як жити далі.

У штатному розкладі Центру Волтера Ріда не передбачені консультанти з інтимного життя чи сексологи. Клініка внутрішніх хвороб пропонує консультації з питань «сексуального здоров’я та інтимного життя», але для цього є лише одна медсестра.

— Ця робота, — каже Єжор, — іде зовсім не так добре, як нам би хотілося.

Дін втручається:

— Немає нічого, вакуум.

Робоча група Делаур’є протягом семи років провела безліч зустрічей з різними комітетами з військових справ, намагаючись добитися від Міністерства оборони фінансування для введення в штат Центру Ріда сексолога. Їм удалося здобути велику підтримку, але майже вся вона лише на словах. І тут проблема не тільки в скороченні бюджету.

— Проблема — залучення уряду США до офіційного розгляду питань сексу.

Крістін розповідає про розмову з адміралом, що очолював Центр Волтера Ріда:

— Він сказав: «Я не розумію, чого ми можемо навчити людину, в якої немає пеніса. Що саме ви можете зробити, щоб такому зарадити?»

Делаур’є могла б сказати адміралові багато чого. Могла б сказати: «Страпони, сер?» Могла б навести кілька цитат із книжки Елліс та Деннісон. «Креативні способи використання залишкової кінцівки, такі як стимуляція клітора, сер?» чи «Виявлення інших ділянок на тілі, вплив на які може викликати чуттєве задоволення (наприклад, пипки, шия, простата, задній прохід), сер?» Але відповіла дещо тривіальніше:

— Я сказала: «Сер, з вашого дозволу буду дуже відверта. У нього є язик, то чи можна його чогось навчити?»

— Інша річ, і це теж треба пам’ятати, — зауважує Єжор, — що на перших стадіях лікування тяжких поранень відбувається багато такого, що може відвернути увагу від можливості мати секс та інтимне життя.

Дін погоджується:

— Щось на взір: «А чи зможу я самостійно почистити зуби?»

— До того ж їх сильно насичують ліками, аби вони витримали