Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України - Колектив авторів

4. У разі систематичного або злісного порушення встановлених правил поведінки право на проживання за межами колонії скасовується за постано­вою начальника виправної колонії, погодженою із спостережною комісією, і засуджені жінки повертаються в колонію для подальшого відбування пока­рання.

1. У даній статті реально знаходять своє втілення принципи гуманізму та індивідуалізації покарання в процесі його відбування-виконання, які надають засудженим жінкам можливість проживати за межами виправної колонії на час звільнення від роботи у зв’язку з вагітністю й пологами, а також до досяг­нення дитиною трирічного віку. Дозвіл на проживання за межами колонії на­дається не всім вагітним жінкам, а лише тим, хто сумлінно ставиться до праці й додержує вимог режиму. Такий дозвіл є правом, а не обов’язком адміністра­ції, оформлюється він мотивованою постановою начальника колонії, узгодже­ною зі спостережною комісією, порядок його надання регулюється п. 52 розді- луХ ПВР УВП.

2. Жінки оселяються поблизу виправної колонії і перебувають під нагля­дом адміністрації, їм видаються спеціальні посвідчення встановленого зразка, зі складу відділень вони не виключаються, з ними здійснюється повний розра­хунок по заробітній платні, видаються на руки гроші, що є на особових рахун­ках, та особисті речі. За межами колонії вони можуть носити одяг, прийнятий у цивільному вжитку, мати при собі гроші та цінні речі, можуть без обмежен­ня листуватися, одержувати грошові перекази, посилки (передачі) й бандеро­лі, витрачати гроші, мати побачення з родичами та іншими особами, користу­ватися правом вільного пересування по території, межі якої визначаються начальником виправної колонії, у разі пологів, хвороби засуджених або їхніх дітей вони можуть поміщатися в місцеві лікувальні заклади охорони здоров’я.

Самі жінки, які проживають за межами виправної колонії, та їхні діти ві­ком до трьох років забезпечуються харчуванням, речовим майном за нормами, встановленими для вагітних жінок і матерів-годувальниць, які перебувають в будинку дитини при виправних колоніях. За бажанням засудженої на період звільнення її від роботи може видаватися грошова компенсація за харчування і речове майно в установленому у виправній колонії розмірі.

3. Після закінчення післяпологової відпустки адміністрація колонії влаш­товує засуджених жінок, які проживають за межами колонії, на роботу на під­приємстві виправної колонії або на контрагентських об’єктах, на них поширю­ються спеціальні правила, встановлені Кодексом законів про працю України для матерів-годувальниць.

Адміністрація виправної колонії сприяє жінкам у влаштуванні дітей в яс­ла. На період робочого дня матері діти можуть перебувати в будинках дитини при виправних колоніях. Таким чином, засуджені жінки, яким дозволено про­живання за межами виправної колонії, користуються більш широкими (порів­няно з іншими засудженими жінками) правами, які за своїм обсягом і змістом можна прирівняти до прав засуджених у виправних колоніях мінімального рів­ня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабі­літації.

4. У подальшому застосування до засуджених жінок умовно-достроково­го звільнення або заміни не відбутої частини покарання більш м’яким розгля­даються адміністрацією колонії на загальних підставах (див. коментар до ста­тей 130, 154 КВК), за певним винятком: не пізніше як за три місяці до досяг­нення дитиною трирічного віку адміністрація установи зобов’язана розглянути питання про доцільність застосування до засудженої жінки умовно-достроко­вого звільнення, за умови відбуття частини строку покарання, визначеного у ст. 81 КК України, або помилування.

5. Якщо жінка систематично або злісно порушує встановлені правила по­ведінки, право на проживання за межами колонії скасовується за постановою начальника виправної колонії, погодженою із спостережною комісією, і вона повертається в колонію для подальшого відбування покарання.

1. У виховних колоніях засуджені мають право:

витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші, зароблені в колонії, в сумі до ста відсо­тків мінімального розміру заробітної плати;

одержувати щомісяця короткострокове і один раз на три місяці тривале побачення;

одержувати посилки (передачі) і бандеролі.

2. При сумлінній поведінці і ставленні до праці та навчання після відбуття не менше однієї четвертої частини строку покарання засуджені мають право на поліпшення умов тримання і їм може бути дозволено:

додатково витрачати на місяць гроші в сумі шістдесяти відсотків міні­мального розміру заробітної плати;

додатково одержувати один раз на три місяці короткострокове побачен­ня, яке за постановою начальника виховної колонії може проходити за межа­ми виховної колонії;

додатково одержувати протягом року три посилки (передачі) і чотири бан­деролі.

1. Для засуджених неповнолітніх діюче законодавство передбачає єдиний вид установ, в яких вони відбувають покарання у виді позбавлення волі — спе­ціальні виховні колонії. На відміну від виправних колоній, виховні колонії не поділяються за рівнями безпеки, в них встановлені однакові умови відбування-виконання покарань. На сьогоднішній день їх 11. Ліміт наповнення кожної виховної колонії, в середньому, складає 200—300 засуджених. Саме в них від­бувають покарання особи, які не досягли 18-річного віку на момент вступу ви­року в законну силу. Ті, хто вчинили злочин у неповнолітньому віці, а до на­брання вироком законної сили стали повнолітніми, направляються до виправ­них колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

2. Правила тримання засуджених, визначені у ст. 92 КК України, передба­чають, що неповнолітні, вперше засуджені до позбавлення волі, відбувають по­карання окремо (в різних колоніях) від тих, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.

У різних виховних колоніях відбувають покарання неповнолітні засудже­ні за одним вироком суду.

3. Особливостей у просторовій структурі виховних колоній не спостеріга­ється, вони так само, як і виправні колонії, збудовані за типовими проектами, обладнані сучасними інженерно-охоронними засобами, їх територія розмежо­вана на дві ізольовані зони: 1) житлову, 2) виробничу та структурних дільниць. Дільниць три — карантину, діагностики й