Крила України: Військово-повітряні сили України, 1917-1920 рр - Андрій Іванович Харук
Для польотів сотник використовує спеціальний однострій старого зразка, заведений в Російській імператорській армії ще з січня 1914 р. До комплекту серед іншого входили шкіряні шолом, кукртка та рукавички. Перший виготорвлявся за французським зразком з коричньової шкіри, пробки та вати й прикрашався у нижніх чинів кокардою, а у офіцерів — кокардою та зображен-нямвеликого двоглавого орла, що спирався на перехрещені пропелер й меч. Сотник зняв старі кокарду та емблему, а замість них прикріпив українську кокарду. Льотна куртка виготовлялася з чорної шкіри на підкладці з байки. Вона прикрашалася чорним оксамитовим коміром, оздобленим червоним кантом. Рукавички також були з чорної шкіри й виготовлялися з крагами.
Окремим наказом для офіцерів заводилися поясний ремень та портупея через праве плече, що виготовлялися із шкіри коричневого кольору
Офіцерська «пілотка» (вгорі) та шкіряний шолом військового льотчика (внизу) авіації Російської імператорської армії
На відміну від «шапки що складається» для нижніх чинів, офіцерська «пілотка» не лише оздоблювалася офіцерською кокардою та золотим галуном «навхрест», але й її вилоги виготовлялися з чорного оксамиту.
Шкіряний шолом нижніх чинів прикрашала лише солдатська кокарда. А Кибовский, А Степанов, К Цыпленков «Униформа российского военного воздушного флота», Т 1 М., 2004
Двомісний розвідник «Фарман Ф.ЗО» (Farman F.XXX)
Запорозький авіазагін, Авіація Української Народної Республіки, лютий-березень 1918 року
Французський аероплан «Фарман Ф.ЗО» був одним з основних та наймасовіших розвідників ВПС Російської імперії. Він виготовлявся за ліцензією на московському заводі «Дукс». Популярності цього літака разом з іншим, схожим за конструкцією також французським аеропланом «Вуазен» (Voism), сприяла можливість встановлення на них найбільш розповсюдженого на теренах Росії авіаційного двигуна «Сальмсон» (Salmson). Незважаючи на те, що «Фармани» та «Вуазени» мали архаїчну конструкцію, вони широко застосовувалися на всіх фронтах Громадянської війни. Це був багатостійковий двомісний півтораплан змішаної конструкції типової для всіх «Фарманів» схеми зі штовхаючим гвинтом та ферменим фюзеляжем. Лонжерони, міжкрильові стійки, повздовжні балки хвостової ферми, стійки шасі та каркас хвостового оперення виготовлялися з тонкостінних сталевих труб. Гондола мала дерев'яний каркас та фанерно-дюралеву обшивку. Крила й хвостове оперення були вкриті полотном. Стійки — обшиті деревом. Розмах крил сягав 15,81 м, а довжина фюзеляжа — 9,2 м. На літаки встановлювали зіркоподібні двигуни водяного охолодження «Сальмсон» різної потужності (від 130 до 175 к.с.).
Максимальна швидкість сягала приблизно 135 км/год.
Літаки зазвичай були натуральних кольорів матеріалів, з яких вони збиралися, та вкриті прозорим аеролаком.
Так і цей літак має потемніле від часу оригінальне забарвлення. Невідомо, чи були на ньому перефарбовані старі російські розпізнавальні знаки, що розташовувалися у вигляді трикольорових кокард зверху на верхньому крилі й знизу на нижньому, але на носі гондоли було намальовано тризуб блакитного кольору. Оскількі польоти здійснювалися у зимку, то колісне шасі замінено на лещата.
Декілька аеропланів цієї моделі за часів Гетьманату знаходились на озброєнні корпусних авіапарку та авіадивізюну Харківського корпусу та корпусних авіадивізюнів Полтавського та Катеринославського корпусів Армії Української Держави.
Одномісний винищувач «Ньюпор 17 Ц.1» (Nieuport 17 С.1)
Летунський відділ УГА, пілот — сотник Сергій Євський, летовище Красне, лютий 1919 року
Півтораплан класичної схеми французького виробництва. Літак озброєний допоміжним кулеметом "Льюіс" {Lewis), розташованим над верхнім крилом. Весь літак сріблястого кольору. Розмах крил сягав 8,22 м, а довжина — 6,01 м.
На літак встановлювали ротативні двигуни «Рон» (Rhone) потужністю 110 к.с. або «Клерже» (Clerget) потужністю 130 к.с., що дозволяли літаку розвинати швидкість до 174 км/год.
Розпізнавальні знаки: жовто-блакитні кокарди зверху й знизу на верхньому крилі, знизу на нижньому крилі — жовто-блакитне стерно повертів.
Особиста емблема пілота на бортах фюзеляжу: білий череп з кістками що перехрещуються («труп'яча чашка») на жовто-чорному тлі трикутного прапора.
Літак розпочав службу у ВПС Російської імперії, а з часом потрапив як спадок до авіації Армії Української Держави. Після повалення Гетьманату він був переданий авіації Української Галицької Армії.
Одномісний винищувач «Ньюпор 23 Ц.1» (Nieuport 23 С.1) No. 3226 французського виробництва з двигуном «Рон» (Rhon) 9Je No. 100612
Харківський корпусний авіадивізіон, Авіація Армії Української Держави, весна-літо 1918 року Літаки «Ньюпор» були найчисельнішими та найпопулярнішими винищувачами ВПС Російської імперії до часу її поразки в Першій світовій війні. Такими вони залишилися й на фронтах Громадянської війни.
Не була виключенням й українська авіація, якій «Ньюпори» дісталися у спадок від Південно-Західного фронту. Разом з літаками, що були виготовлені у Франції, використовувалися й ліцензійні аероплани московського заводу «Дукс».
Конструктивно «Ньюпори» були цілком дерев'яними одностійковими півторапланами з полотняною обшивкою. Носова частина фюзеляжу та капот двигуна виготовлялися з алюмінієвих листів.
Геометричні розміри «Ньюпора 17» та «23» були однаковими, ці моделі розрізнялися лише двигунами та розташуванням кулемета відносно осі літака. «Ньюпор 17» обладнювався ртативним двигуном «Рон» 9Jb потужністю 110 к.с., а на «Ньюпор 23» встановлювали ротативний двигун «Рон» 9Je потужністю 120 к.с. Максимальна швидкість літака сягала 160–165 км/год.
Переважна кількість літаків ще на заводі фарбувалася в сріблястий колір, що отримували шляхом додавання в прозорий аеролак алюмінієвого порошку. Металеві частини літака додатково ще й полірувалися і від цього виглядали значно світлішими.
У цього літака змінені стандартні знаки розпізнавання ВПС Росії: поверх трикольорових кокард, що розташовувалися зверху і знизу верхніх крил та знизу на нижніх крилах, перефарбовано в українські національні кольори — білі поля зафарбовано жовтим кольором, а червоні та сині — блакитним.
Така ж доля спіткала й
