Півтори тисячі років разом. Спільна історія українців і тюркських народів - Петро Михайлович Кралюк
Tzsykiewicy L. A. Słowianie i Awarowie. – Wrocław, 2009.
(обратно) 19Labuda G. Pierwsye państwo słowiańskie. Państwo Samona. – Wodyisław Sląski, 2009.
(обратно) 20Цит. за: Эрдели И. Исчезнувшие народы. Авары // http://gumilevica.kulichki.net/debate/Article24. htm.
(обратно) 21Про аварів та їхню історію див.: Венелин Ю. И. Об обрах, их царстве и его пределах. – М., 2011. – С. 639—662; История Венгрии. – М., 1971. – Т. 1. – С. 75—80.
(обратно) 22Плахонін А. Великоморавське князівство // Енциклопедія історії України: у 10 т. – К., 2003. – Т. 1. – С. 471.
(обратно) 23Цит. за: Якубович М. Велика Волинь і мусульманський Схід. – С. 18.
(обратно) 24Річинський А. Старий город Волинь // Наша Батьківщина. – 1938. – Ч. 2. – С. 38—49.
(обратно) 25Головко В. Володимир-Волинський // Енциклопедія історії України: в 10 т. – Т. 1. – С. 620.
(обратно) 26Войтович Л. Прикарпаття в другій половині І тисячоліття н. е.: найдавніші князівства // Вісник Львівського університету. Серія історична. – 2010. – Вип. 45. – С. 13—54.
(обратно) 27Іларіон. Слово.... // Хрестоматія давньої української літератури. – К., 1967. – С. 46.
(обратно) 28Про тюркське походження булгар див.: Pritsak O. Die bulgarische Furstenliste und die Spache der Protobulgarien. – Wiesbaden, 1955. Щоправда, твердження про тюркський генезис булгар є дискутивне. Наприклад, поширеною є версія про іранське походження цього народу. Проте відомо, що в «історичний період» булгари розмовляли тюркською мовою, тому, відповідно, є підстави віднести їх до тюркських народів. Схоже, що булгари асимілювали різні племена, в т. ч. індоєвропейські. Однак у результаті булгарського етногенезу переважив тюркський вплив.
(обратно) 29Халимоненко Г. Аспарух, Кубрат та інші // Сестра моя, Софія… – С. 66.
(обратно) 30Про давніх булгар див.: Златарски В. История на Българската държава през Средните векове. – София, 1994. – Т. 1, ч. 1.
(обратно) 31Про хана Кубрата див.: Мингазов Ш. Кубрат – правитель Великой Болгарии и Кетрадес – персонаж Иоанна Никиусского. – Казань, 2012.
(обратно) 32Сокровища хана Кубрата. Перещепинский клад. – СПб., 1997.
(обратно) 33Про це більш детально див.: Кралюк П. Вплив давньоболгарської культури на культуру Київської Русі // Сестра моя, Софія… – С. 193—201.
(обратно) 34Історія української літератури. – К., 2013. – Т. 1. – С. 619—645.
(обратно) 35Рыбаков Б. Древняя Русь. Сказания, былины, летописи. – М., 1963. – С. 165—169.
(обратно) 36Кралюк П. Прийняття і сприйняття християнства в Русі-Україні. – Острог, 2013. – С. 28—41.
(обратно) 37Літопис руський. – С. 16—22, 25—30, 41—43, 61—62.
(обратно) 38Йов Борецький та інші. Протестація 1621 р. // Україна: антологія пам’яток державотворення Х—ХХ ст. – К., 2008. – Т. ІІІ. – С. 91.
(обратно) 39Літопис руський. – С. 51.
(обратно) 40Про Волзьку Булгарію див.: Гагин И. Волжская Булгария: Очерки истории средневековой дипломатии (Х – первая чверть XIII в.). – Рязань, 2004; Смирнов А. Волжские булгары. – М., 1951; Фухрутдинов Р. Очерки по истории Волжской Булгарии. – М., 1984; Чолов П. Волжска България (VII—XVI вв.). – София, 2008.
(обратно) 41Літопис руський. – С. 51.
(обратно) 42Левченко М. Крещение Руси при Владимире // «Крещение Руси» в трудах русских и советских историков. – М., 1988. – С. 114.
(обратно) 43