Прокрастинація - Джейн Б. Бурка

3. Страх успіху

Привіт, прокрастинація. Прощавай, успіх

Кожен із нас має сам визначити, що для нього «успіх». Для когось він вимірюється такими соціальними стандартами, як професійний статус, фінансова стабільність або особиста влада. Для інших успіх передбачає радше досягнення у стосунках, наприклад кохання або щасливу родину. Внутрішнім переживанням успіху може бути усвідомленість або відчуття задоволення. Кларрі Лей, дослідник прокрастинації в контексті науки, подає визначення успіху як «вчасної реалізації ваших намірів».[24] Відповідно до цього визначення, кожен із нас може почувати себе успішним щоразу, коли робить те, що збирався зробити. «Вчасна реалізація ваших намірів» поступово підводить вас до будь-якого іншого критерію успішності і, водночас, дає можливість відчувати себе успішним хоча б тому, що ви спробували. Щоправда, прокрастинаторам складно вчасно виконувати те, що вони збиралися, тож щоразу, коли вони себе підводять — вкотре, — у них виникає відчуття невдачі. І все ж, якщо вони зможуть перейти до мислення розвитку і цінуватимуть ті зусилля, яких докладають, аби виправитися, вони зрозуміють, що те, що вони виправляються у вчасній реалізації своїх намірів, вже є успіхом.

Навіть коли прокрастинаторам вдається досягнути успіху в зовнішньому світі, вони не можуть насолоджуватися ним сповна. Потенційне задоволення від досягнення успіху притупляється відчуттям, що вони на волоску від провалу, метушнею останньої миті, сидінням за роботою до ранку, що вимагало від них титанічних зусиль. Навіть якщо ніхто не знає про те, що вони досягнули успіху, останньої миті уникнувши провалу, це знають вони — а для них це значить, що насправді вони не справились. Вони картають себе за те, що не досягають успіху, і хотіли би звільнитися з кайданів прокрастинації, яка тягне їх назад. Та знецінюючи самих себе, вони часто пропускають одну важливу річ: що вони, можливо, насправді бояться бути успішними і використовують прокрастинацію для уникнення небезпек, які криє в собі успіх.

Чи боїтеся ви успіху?

Розпізнати своє прагнення до успіху простіше, ніж розпізнати страх успіху, однак якщо ви впізнаєте себе в одній із поданих нижче ситуацій, то ви, ймовірно, маєте страх бути успішним. Чи буває, що ви часами гальмуєте хід проекту, який іде досить легко? Чи відчуваєте ви хвилювання, коли вас багато хвалять? Якщо керівник пропонує вам підвищення, чи не з’являється у вас бажання провалитися крізь землю? Чи збентежуєтеся ви через компліменти або ж чи не відчуваєте ви через них настороженість і тривогу? Якщо ви досягаєте успіху в одній сфері життя, чи не розвалюється у вас інша? Коли все у вас іде добре, чи не очікуєте ви розплати? Якщо у вас є більше можливостей досягнути успіху, ніж в інших членів вашої родини, чи не переживаєте ви через те, що можете втратити зв’язок із рідними? Це лише кілька ситуацій, які можуть вказувати на страх досягнути успіху.

Джейн пам’ятає, коли вона вперше задумалася над цим нелогічним запитанням. Вона вступила в коледж на англійську філологію, але якось записалася на психологічний курс із групової динаміки і відчула, що вона на своєму місці. Вона з’ясувала, що відкрила якусь частину себе, якої їй бракувало. Роботи обсягом на три сторінки у неї ставали настільки деталізованими потоками думок, сторінок на десять, що вона часто здавала свої щотижневі завдання із запізненням. Свою підсумкову роботу вона досліджувала так ретельно, що не встигла завершити її вчасно й отримала «не зараховано» за увесь курс. Викладачка закликала Джейн до кабінету і висловила свою стурбованість через те, що така сильна студентка ставить під загрозу свою високу оцінку. «Думаю, ви боїтесь…», — Джейн припустила, що далі йтиме слово «невдачі», та викладачка сказала «успіху».

Як це так! Джейн і на гадку не спадало, що вона може боятися того, що впорається із завданням. Вона знайшла предмет, який пасує її вродженому способу мислення, але з цим могли бути труднощі. Курс зміцнив рішення Джейн перевестися на психологію, а це змусило б її перейти в іншу групу та до інших викладачів. Вона пішла би зовсім не тим кар’єрним шляхом, який уявляла. Навіть попри те, що Джейн знайшла своє покликання, вона не вважала, що має право безперешкодно йти за ним, і не лише тому, що це означало зміни, а ще й тому, що це свідчило — вона у чомусь справді крута, а це не відповідало її думці про себе на той час. (Їй здавалося, що бути в чомусь крутим може лише її старший брат). Вона не знала, що її лякає можливість бути успішною, але про це свідчила її прокрастинація.

Чому деякі люди не здатні всім своїм єством прагнути до успіху, хай у чому цей успіх для них полягає? Коли з’ясовуєш, що сам не дозволяєш собі досягти успіху, якого прагнеш, — це може спантеличити. Думаємо, що чимало прокрастинаторів відчувають, як Джейн, змішані почуття, коли йдеться про їхній успіх. Вони бояться зворотного боку успіху, часто навіть не знаючи, що такий бік є. Більшість людей, які бояться успіху, хочуть бути успішними, але через підсвідомі переживання їхнє бажання так і не стає реальністю.[25] Ці переживання бувають настільки тонкими, що їх не завжди можна й виявити. Психолог Сьюзан Колодні стверджує, що конфлікт «іноді проявляється не як конфлікт, а як загадкова зміна настрою, напад невпевненості чи провини, хвиля надії або відчаю — так, ніби ти почув якийсь ледь вловимий шепіт і не маєш певності, щó саме почув чи хто це тобі сказав».[26]

Важливим питанням для кожного з нас є не те, чи в нас часом немає внутрішніх протиріч щодо успіху, а те, чи не є наш внутрішній конфлікт з приводу успіху настільки сильним, що стає перешкодою на нашому шляху. Чи не зупиняє він нас на шляху вперед і чи не заважає нам ризикнути, щоб отримати те, що збагатить наше життя? Чи не змушує він нас обмежувати себе аж до втрати безпосередності, цікавості та бажання справлятися з новими викликами?

Тиск культурного середовища

Культурні норми, гендерні ролі та економічні умови вплинули на здатність кожного з нас досягати успіху — комусь створили переваги, а комусь обмеження. Для багатьох прокрастинаторів вони створюють ще й конфлікти. Наприклад, нас закидають такою кількістю вимог, що ми мали би бути зайняті без перерв і вихідних, і дехто з нас використовує прокрастинацію, аби протистояти культурному тиску, який вимагає бути успішними у всьому і мати все. З іншого боку, деякі люди, які хотіли би мати все, виявляють, що прокрастинація не дає їм такої можливості.

Тиск, що його чинять культурні середовища, може стримувати досягнення успіху. Люди, котрі залишають рідні краї і переїжджають в Америку, іноді відчувають, що, аби стати успішним у висококонкурентній американській культурі з сильним