Контракт на нове життя - Анна Ліє Кейн

Востаннє я оступилася, коли погодилася вийти заміж за Йозефа. Тоді поряд не знайшлося нікого, хто бодай слово висловив проти нашої пари. Містер ат Фаторі всім здавався ідеальним: молодий і перспективний чоловік, який багато чого досяг як для людини без знаменитого роду. Він пишався собою, я пишалася таким чоловіком поруч, колеги заздрили або щиро бажали триматися міцніше за такий унікальний екземпляр.

Згадавши чоловіка, я опустила голову. Слова загрузли в глибині болота, що утворилося в моїх думках. Я не хотіла говорити про Йозефа демонові. Мені було дуже соромно за те, що я пов'язала своє життя з подібною людиною, два роки сиділа в полоні, бувши його іграшкою для биття і задоволення його плотських бажань.

Дорайн дивився на мене зовсім не так, як це робив Йозеф. Три роки тому я приймала погляд повний власного бажання володіти мною за ознаку любові, через рік я усвідомила свою помилку.

А так, як дивився на мене демон, можна було дивитися на перший рожевий бутон, що розпустився на кущі, на рідкісного красивого метелика, що розминає крила перед першим польотом, залишивши в минулому тісний кокон. Такого погляду була б гідна Елері, яка заслужила премію як найкращий співробітник року у шпиталі та збиралася писати наукову роботу про стабілізацію магії у дітях-напівкровках, до того як погодилася вийти заміж за наполегливого забезпеченого чоловіка. Але теперішня я почувала себе під сірооким поглядом брудною ошуканкою, в якої за плечима нависало жахливе минуле, наповнене речами, про які мені було соромно і гидко навіть згадувати, не те, що розповідати.

Йозеф ніби облив мене невидимою смолою, яка забруднила мене зсередини, й скільки я не намагалася відмитися, вона, як і раніше, залишалася зі мною. Тому я мовчала.

Геррі стрибнув до мене на коліна, зазирнув у вічі. Плеча торкнулися чоловічі пальці:

- Поруч зі мною ти будеш у повній безпеці, тільки натякни мені що…

- Ні, - я різко хитнула головою, проковтнувши ком у горлі. Підняла очі, рішуче подивилася на демона: - Прошу, давай не говоритимемо про моє минуле. Я з усім розберуся сама. Мені потрібно лише, щоб ти продовжив зі мною магдоговір ще на п'ять років.

Цього разу Дорайн здивував мене, змусив розгублено моргнути й здивовано підняти брови. Він неквапом повів головою спочатку праворуч, потім ліворуч, висловлюючи відмову.

- Чому? - З горла вирвався хрип. Погляд демона метнувся до моїх губ, потім повернувся до очей:

- Я знаю, що ти хочеш працювати в шпиталі, а зараз з якоїсь причини чіпляєшся за Годамн. Мені все ще не зрозумілі твої мотиви, але я не хочу зв'язувати тебе зараз, коли ти перебуваєш на взводі, контрактом. Після закінчення цього року я покину пост ректора, до цього я постараюся дізнатися, кого призначать після мене. Якщо це буде хороша людина чи демон, а твоє бажання викладати до закінчення року не випарується, ми укладемо новий контракт.

Зітхнувши, я підібгала губи. Демон мав рацію. У мене на руках документи на ім'я Елері Міон, відтепер я маю право вирушити працювати куди завгодно. Тепер я навіть можу покинути Ізаріду. Можливо, мені справді варто після закінчення навчального року поїхати кудись далеко, де до мене ніколи в житті не дістанеться чоловік?

- Виходь за мене заміж, Елері.

Я сіпнулася, ніби дістала удар ременем по спині, підвела голову і подивилася на Дорайна. Він був абсолютно серйозним. Я розгублено завмерла, не знаючи, що сказати. Такої пропозиції я точно не очікувала.

- Гей-ей-ей! - обурено заволав Геррі, схоплюючись на стіл перед ректором: - Ану зменш оберти! Ви знайомі всього пів року. Ми ще навіть не зрозуміли, хто ти такий насправді. Давай розповідай свою біографію, а ми подумаємо щодо твоєї кандидатури.

- Резонно, - хмикнув Дорайн, змірявши бойову куницю поглядом. Подивився на мене і змінив пропозицію: - Я запрошую тебе поїхати зі мною на святкування Півроку в Шедан. На святі буде мій батько і… – демон не стримав іронічної посмішки: – моя наречена. Ірма та Крайт теж у списку запрошених на прийом. Ти зможеш не тільки провести час зі мною, відволіктися від Академії Проклятих, і від… того, про що ти не хочеш мені розповідати, а й поспілкуватися з демонами, які давно зі мною знайомі. Це добрий шанс завести вигідні зв'язки. Впевнений, що й доктор Франц ат Шартіно буде там, а він має зв'язки в медичній сфері навіть за межами Ізаріди.

Треба визнати, демон умів спокушати. Я закусила губу, задумливо дивлячись на нього. Їхати в Шедан було страшно та небезпечно, але шанс познайомитися зі світилом сучасної медицини випадає не так часто.

- Він все ще готовий захистити тебе навіть ціною власного життя, - Дорайн кивком голови вказав на вартового, який досі сумно лежав на столі переді мною.

Зітхнувши, відсунула браслет до господаря. У погляді Дорайна промайнуло розчарування, але нічого сказати я йому не дозволила.

- Я поїду з тобою, якщо ти пообіцяєш не залишати мене в Шедані одну.

- Мені подобається ця вимога, - муркотнув демон, наче задоволений кіт.

- І ще ... - я зам'ялася, але все ж таки сказала: - Я не збиралася нікуди їхати на свято, тому нічого не купила. Мені нема чого надіти.

Демон розсміявся, легко й радісно, ​​наче хлопчисько, якому купили нарешті довгоочікувану іграшку. Я підозріло дивилася на нього з-під брів. Дорайн відкинувся на спинку диванчика і з усмішкою дивився на мене:

- Мене попереджали, що ця фраза супроводжує всіх жінок, але у твоєму виконанні вона мені подобається. Хочу подарувати тобі ще багато гарних суконь. Дозволиш?