Ниті кохання - Софія Вітерець

– Ти що, не вагітна? – о, такого я точно не чекала.

– Звідки ти це взагалі взяв? – мало не впала на місці від здивування.

– Ну нудило постійно. Тоді я почав читати й стільки всього збігається. Та й ти ніби стала іншою, – почав перелічувати Артур і дійсно чому про це не задумувалася раніше? Я ж бо спокійнісінько раніше каталася на човнах, кораблях і все було добре. Та й на вечірку не спишеш, бо часу пройшло чимало…– Хочеш сказати, що не вагітна?

– А я й не знаю, – всілася в крісло, бо ноги від усвідомлення всього вже відмовлялися тримати. В принципі, все могло бути. Часом ми забували про обережність, але я не думала про таку…можливість. – Слухай, купи, мабуть, якийсь тест…

– Уже, – промовив Артур, дістаючи з шухлядки десятки різних упаковок. – Тобі який?

– А ти підготувався, – посміхнулася та схопивши щось одне, зникла у ванній. В принципі кому треба ті переклади інструкцій, якщо тут навряд була якась різниця…