Клянусь, я твоя - Поліна Ендрі

Ранок наступного дня б'є у скроню незатихаючим болем, безвихіддю і якимось безглуздим запереченням — дурним небажанням визнати, що все, що сталося вчора, справді відбулося, а не наснилося мені в черговому кошмарі. Всю ніч я лежала в ліжку без сну із заплющеними очима і роздумувала, чи можна охарактеризувати життям подібний стан, коли ти не відчуваєш себе живою, але просто існуєш.

Вранці, розліпивши очі, я навіть не знаходжу в собі сили підвестися. За вікном небо здається сірим і холодним. Я морщусь від липкого холоду, моє тіло нездатне мене зігріти. Кімната здається мені мертвою та порожньою: вчора батько переніс деякі мої речі сюди і закрив мою попередню кімнату на ключ, щоб, як він сказав, "убезпечити мене від усіляких стурбованих маніяків". Він сказав, що я ще подякую йому потім.

Бідний мій тато... Він був упевнений, що Кейн - це лише тимчасове підліткове захоплення. А тепер він каже, що поставить на вікна ґрати. Сюр... Але я навіть не впевнена, що тато не здатний втілити цю божевільну думку в життя. Він не розуміє, що власноруч позбавив мене головного сенсу життя. Я більше не можу бачити Кейна. Я не можу чути його голосу, говорити з ним, навіть елементарно дізнатися, як він і що з Олівією. Я маю щось придумати. Інакше я цього просто не винесу. І тільки бадьорий мамин голос із-за дверей змушує мою свідомість пробитися крізь товщу безсилої, спалюючої душу апатії:

- Кімберлі, піднімайся, час снідати.

За нею майже відразу ж відчиняються двері і на порозі з'являється моя мама. Я переводжу на неї зовсім байдужий погляд, бачу, як різко опускаються її плечі і легко похитується голова. Було очевидно, що їй не подобається бачити мене такою розбитою і байдужою до всього, її це хвилює, але за таких обставин вона ніяк неспроможна виправити ситуацію. Вибач, мамо, але ти справді не можеш допомогти мені.

Двері за нею тихо зачиняються, а я ще довго дивлюся в білу стіну, лежачи на животі, потім перевертаю обличчя на інший бік і накриваю голову подушкою. Я заплющую очі, роблю глибокий вдих і повільно їх розплющую. Здається, я була живою так давно — кілька життів тому.