Клянусь, я твій - Поліна Ендрі

- Чорт, я зовсім про них забув... - усмішка стирається з його обличчя так само швидко, як і брови вигинаються в настороженій дузі. - Що вони тобі сказали?

- Здебільшого про те, як постраждав їхній бідний хлопчик і яка в тебе хуліганиста сестра. Не хвилюйся, я заспокоїла їх і все залагодила.

Він високо скидає брову, на мить повернувши до мене голову:

- Ти їм заплатила?

- У тебе все вимірюється грошима чи що? Ні звичайно. Ми просто спокійно поговорили.

Тут на його панелі приладів починає вібрувати телефон і на екрані висвічується знайоме ім'я. Блейк Моріс.

- Це твій приятель, у якого я брала інтерв'ю? - Здивовано питаю я.

- Так, це він.

Хоча і Кейн не поспішає брати слухавку. Я сама тягнуся до свого телефону, згадавши, що мені дзвонила подруга. Знаходячи в журналі викликів її номер, я набираю його, мигцем дивлячись на Кейна і слухаючи, як пішов перший гудок.

- Елайна питала про нього. Вона бачила його в одному із випусків на місцевому каналі.

- Передай Елайні, щоб навіть не намагалася. Вона не в його смаку.

Я повертаю голову і задумливо дивлюся в його профіль, навіть не знаючи, що на таке відповісти, але в цей момент гудки перериваються і на тому кінці лунає бадьоро-радісне "Алло".