Ниті кохання - Софія Вітерець

– А спробуй її зрозумій. Всі дії Аліни Вікторівни, як на мене, позбавлені логіки. Звісно, коли це не стосується роботи. Ну от справді, вона і Влад? – а Міла знову за своє.

– Час тобі вже змиритися, – посміхнулася я.

– Не віддам його на поталу цій бездушній відьмі, – гордо випрямившись промовила вона.

– І хто тут у нас відьма? – підійшов чи то кур’єр, чи то хтось там. Його частіше називали саме другим варіантом. Ніхто ніколи не міг зрозуміти цієї посади, бо він займався то всім, то нічим.

– Ти, Тадеуше, ти, – Міла почала відпихати його подалі, а я з посмішкою на вустах повернулася за роботу.