Відьмина служба підтримки - Юлія Богута

— Найближчим часом — ні. Перші пів року ми лише вчимо теорію права та базові предмети. Я розумію, до чого ви спитали це. Я б залюбки набила їм морди всім. Але так, щоб без наслідків — немає можливості...

— Насправді є... — протягнула, згадуючи давню традицію адептів. — На кожному полігоні передбачений час для самостійного відпрацювання боїв. Варто промовити закляття виклику на бій до першої крові, й це буде вважатися за тренування, а не мордобій. Поговори з вашим куратором і проведи тренування з тим, хто найбільше тебе дістає. Якщо зможеш вкласти його на лопатки, ніхто тобі й слова не скаже більше.

— А хіба вони не заборонені першокурсникам? — здивувалася Камінаріа́ла, потираючи свої пальці.

— Саме бої до першої крові — ні. Але тобі все одно варто поговорити з куратором. Буде краще, якщо він сам проконтролює весь бій. З тих бовдурів станеться влаштувати тобі якусь підставу. Повір, я чула про сотні випадків у тій Академії. Краще перестрахуйся. А ще краще, не давай більше їм над тобою сміятися. Деякі істоти розуміють лише мову сили. І якщо ти вже обрала цей шлях, то не спускай їм нічого.

— Я б і сама рада...

— Знаєш, що? — посміхнулася і пішла до шафи з ліками, шукаючи потрібну склянку. — У мене тут є чудовий порошок миттєвої карми. Тримай. Кинь непомітно один кристал у рідину одному із тих задавак, і повір, весь день він буде зайнятий набагато важливішими справами. Наприклад, відвідуванням сортира. І, що саме чудове, засіб абсолютно легальний та природній. Ніхто не причепиться.

— Пані відьмо, я вас обожнюю! — кинулася обіймати Камі, стискаючи мене у сталевих обіймах. В тому, що вона переможе всіх тих дурнів, я вже не сумнівалася, бо мої кістки тріщали. — Дякую вам! Я тоді побігла! До зустрічі!

Не встигла я ще щось промовити, як вона вже зачинила двері. Все ж таки дивне життя у нелюдів. Часто, їх зовнішність виявлялася дуже оманливою. Хто б міг подумати, що красень лорд Бейтон не такий вже і серцеїд, а така тендітна дівчина виявиться сильним бійцем? Шкода, що на людях не писали які вони та що саме принесуть нам. Жити стало б набагато легше.