Есміна. Таємниця крижаної королеви - Юлія Богута

— А я і не погоджувався. Одного разу просто увійшов у кабінет, а там Алієн прив'язала себе до стільця мотузкою. Хотіла довести, що прокляття не таке й страшне,  — став згадувати чоловік, задумливо розглядаючи вулиці. — Знала б ти, чого мені вартувало того вечора спокійно з нею розмовляти...добре, що ніж був під рукою і не довелося пальцями колупати.

— Значить рольові ігри тебе не цікавлять. І то добре, — відмітила подумки. — А то маніяк з тебе був би поганий.

— Чого це?

— Бо маніяків треба боятися, а не мріяти як би це заловити їй в темній квартирі й затягнути у ліжко.

По вулиці розлився глибокий сміх. Рейн весело буркотів щось мені на вухо, але я вже не слухала. Просто дивилася на його щасливе обличчя й хотіла запам'ятати його саме таким. Щасливим, мирним, веселим.