Есміна. Таємниця крижаної королеви - Юлія Богута

— Все нормально, Містере...

— Сем, — перебив чоловік, дивуючи ще більше своїми словами. І що це з ним сьогодні коїться…? — Зви мене просто Сем. Якщо надумаєш — просто скажи. А зараз мені треба вже йти. То ж не сиди довго у відділку. Воно того не варте.

Містер Санктус  виставив мене зі свого кабінету та зник десь на сходах. Я дивилася йому в слід і не могла зрозуміти, що ж його так стукнуло по голові. Чи то відчуття провини за те, що мало не вбив нас обох. Чи то жаль за те, що потоптався по моїх старих спогадах. Чи то сором за те, що їхні смаки з Рейном знову зійшлися. Але хай там що, він не викликав у мене ніяких теплих емоцій і ані краплі не приваблював, як чоловік. Сподіваюся, цей дивакуватий прилив "ніжностей" прокинувся у ньому ненадовго.