Сучасні амазонки - КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА

    Б’янка, яка чекала на двох дівчат до останнього у своїй кімнаті, зайшла лише за дві хвилини до початку іспиту. Порожніми були лише три місця у першому ряду. Певно, інші новенькі амазонки думали, що чим далі від стола «вчительки» тим більше шансів списати.

   Громадянка Італії почувалася дуже погано, бо Андромеда та Ра Он десь зникли. Якби ж то знати напевно, чи їх викрали, чи вони вдвох самі втекли! І тут: о радість, о щастя (щодо Андромеди. Ра Он її дратувала)! В дещо пом’ятому та присипаному порохом одязі з’явилися дві сусідки по коридору.

   - О! Де ви вдвох зникли?! – Запитала Б’янка. – Залишилися місця лише у передньому ряду.

   - Мене влаштовує, - сказала Роді та простягнула пластикову пляшку з мінеральною водою здивованій панні Фрателлі.

   - Мене – теж, - додала Ра Он. – Ми стали смішними жертвами невеличкого розіграшу, - повідомила вона доволі голосно, дивлячись на ошелешену злісну п’ятірку.  - Щоправда, прибиральниця, яка нас знайшла, не знайшла в цьому нічого смішного. Тож, ми з Андромедою вмовили її мовчати про цей інцидент. Але там, де ми розважалися, були камери спостереження, що відсилають всі відео до хмари. – П’ятірка зблідла.

    -  Тож, ми домовилися із цією доброю пані, у рожевому одязі Королеви швабр, мокрих ганчірок та віників, - додала Роді, як вони узгодили із Ра Он, - що якщо хтось з дівчат зникне хоча б на дві години нікого не попередивши, то вона повідомить про такі геть невинні розіграші куди слід.

   - Особливо, - додала панна Кан та посміхнулася своєю посмішкою, яка змушувала її податкового інспектора ридати, - якщо десь зникну я, або панна Любомирченко, - Б’янка смикнулася, - чи панна Фрателлі.

   - Ти, - уточнила у Роді італійка, коли Ра Он сідала між ними, - донька професора Любомирченко?

   - Так. А що? – Здивувалася Андромеда. – Ти його знаєш?

   В цю мить, до кімнати увійшла викладачка. Вона втомлено роздала дівчатам конверти із завданнями. Вони були різних кольорів: математика – зелений папір, історія – фіолетовий, українська – жовта, англійська – блакитна тощо. Але новенькі амазонки дізналися про це лише тоді, коли відкрили конверти за наказом вчительки. Дівчат попередили, що списувати не можна. А кого упіймають, то – виженуть із ганьбою. Можливо, три голови пожаліють, але шанси зробити кар’єру на цьому поприщі наближатимуться до нуля. Так, вчителька любила теорію ймовірностей.

   І тут, до кімнати увійшла ще одна висока струнка та гарна дівчина. Вона була у білій сорочці з рукавами до ліктя, білих джинсах-дудочках та жовтому в’язаному жилеті з котону. Її обличчя було майже без макіяжу, якщо забути про стрілки, які були так само вправно накладені біля очей, як і у панни Кан.

   - Яка ж вона гарна! – Заверещали Андромеда та Б’янка, а Ра Он заздрісно смикнулася та фиркнула.

   - Дуже приємно чути, - посміхнулася своєю гарною посмішкою новоприбула, а тоді вищирилася, - але списувати вам двом я все одно не дам!

   - Дівчата, залишаю вас на панну Весту Грозу, - сказала вчителька та зникла. Ра Он спало на думку, що мама Вести не дуже любила свою доньку, якщо дала таке ім’я.

    - Отже, - сказала Веста, - кажу з власного досвіду, дівчата, відповідайте на всі запитання. Може, десь помилитеся, але ті, хто перевірятимуть, бачитимуть, що ви хоч щось знаєте з цієї галузі. Зараз пані голови дійшли висновку, що краще мати у штаті дівчат, які вміють мислити, ніж тих, які знають все лише через те, що тупо зазубрили. Усікли? І ще таке. Списувати я вам не дам! Ми - одна родина. І якщо хтось спробує махлювати, це буде розцінено, як спроба ошукати родину. Зрозуміли? От і добре. Відкривайте ваші конверти та пишіть. Нехай найрозумніші наберуть найкращі бали!

    Дівчата повідкривали конверти та витріщалися на них, ніби археолог, що хотів знайти на Одещині сліди скіфів, чи Аттили, а знайшов сліди кельтів.

   - Вибачте, панно! – Підняла руку Ра Он. – Я – гуманітарій, а тут вища математика та теорія ймовірностей. Боюся, що я вже викинула шкільний курс з голови.

   - Вибач, кореянко, - дещо грубо відповіла Веста, - але ці знання сучасним амазонкам дуже потрібні.

   - Я – не кореянка, - відгризнулася панна Кан.

   - Японка? – Уточнила панна Гроза.

   - Я – українка, - проричала Ра Он. – Навіщо мені ці знання?

   - Якби ти дійсно знала ці предмети, то не запитувала б, - відрізала Веста. А тоді вичаклувала собі відерце з попкорном та додала. – Якщо не хочеш відповідати на ці запитання, можеш вийти.

    Ра Он набурмосилася, але повернулася до кольорових папірців. Чому мама не попередила її про це?

    Андромеда перебувала у шоці від деяких запитань. Тоді, дівчина вирішила почати відповідати спочатку на ті, відповіді на які точно знає. Вона доволі вправно відповідала на запитання, коли якійсь підозрілий звук відірвав  її від королівства цифр та літер. Це – Веста доволі голосно чавкала попкорном.

    Схоже, гарна панна Гроза заважала відповідати на підступні запитання всім новеньким амазонкам. Але всі мовчали, окрім (ну звичайно ж!) Ра Он.

   - Вибачте, шановна панно Гроза, чи не могли б Ви не їсти попкорн?

   - З якого безхребетного хробака? – Уточнила Веста.