Платформа - Мішель Уельбек

Старіючи, він відчуває все більшу потребу бути дома, займатися сім’єю — у них було двоє дітей — та одному акомпанувати на ударній установці. Він розказував мені про нову систему ритмів, чотири третіх та сім дев’ятих, щоправда, я в цьому майже нічого не тямив. Посеред фрази він здивовано зойкнув, обличчя його спотворилось: він рясно кінчив прямо в рот Валері. «Ах, як вона мене… — сміючись промовив він. — Як вона мене мала». Я теж відчував, що більше не втримаюся: Ніколь мала особливий язик — широкий, мокрий та маслянистий; вона лизала повільно, я відчував, що ще трошки — і я вибухну Я підізвав Валері, пояснив Ніколь, чого я хочу: вона мала лише взяти до рота мій член, поніжити його язиком, але не рухатися, поки Валері пеститиме мені яєчка. Вона погодилась і відразу заплющила очі, очікуючи виверження. Валері спритно, дещо нервово почала працювати своїми пальцями. Вона знову виглядала повною сил. Я максимально розсунув руки й ноги, заплющив очі. Відчуття наростали в мені поступово, акумулюючись, немов заряд блискавиці. Потім я вибухнув, не потрапивши в рот Ніколь. У якусь мить мене наче струмом ударило, в очах замиготіли світлові цятки. Пізніше я зрозумів, що ледь не втратив свідомість. Я через силу розплющив очі. Мій член все ще був у роті Ніколь. Валері провела рукою навколо моєї шиї. Її погляд був розчулено загадковим. Вона пояснила, що я дуже голосно кричав.

Пізніше ми знову зустрілись. У машині Ніколь страшенно збудилась. Вона стягла корсет, оголивши свої груди, підняла спідницю і простяглась на задньому сидінні, поклавши голову мені на коліна. Впевнений у собі, я почав її ніжити, добре контролюючи її відчуття, відчуваючи, як твердішають її соски і стає вологою піхва. Сексуальний запах її тіла заповнив машину. Жером вів машину дуже обачно, зупиняючись на всіх світлофорах. Крізь скло я розрізняв світло площі Злагоди, обеліск, потім — міст Олександра III, Будинок інвалідів. Я почував себе добре, безтурботно, все ще не знесиленим. Не доїжджаючи до Італійської площі, вона кінчила. Ми обмінялися номерами телефонів і попрощались.

Після того, як Жан-Ів висадив нас, йому стало трохи сумно і він припаркував машину біля проспекту Республіки. Напруга і збудження дня минули; він знав, що Одрі вдома не буде, але, чесно кажучи, цей факт його не засмутив, а скоріше навпаки — потішив. Він бачив її вранці перед тим, як вона йшла кататися на роликах; після свого повернення з відпустки вони спали в різних кімнатах.

Навіщо повертатися додому? Він втиснувся в сидіння, покрутив ручку приймача, замислився. Повз нього вулицями йшли групи молодих дівчат і хлопців; здавалось, їм було весело, принаймні вони голосно щось кричали і приказували. Деякі тримали в руках пляшки з пивом. Можна було б вийти з машини, змішатися з ними, можливо, зчинити бійку або ще що-небудь. Зрештою, він все ж таки поїхав додому. У якомусь розумінні він любив свою доньку, принаймні так йому здавалося; він відчував до неї якийсь органічний і потенційно кровний потяг, що відповідає самому цьому терміну. До сина ж нічого подібного він не відчував. Мабуть, це була не його дитина; він одружився з Одрі з незрозумілих причин. Хоча зараз він не відчував до неї нічого, окрім презирства та відрази; забагато відрази, краще бути просто байдужим. Мабуть, підсвідомо він очікував на ту мить, коли це відчуття остаточно оселиться в його душі і він зможе почати процедуру розлучення. А зараз він ще усвідомлював, що Одрі повинна заплатити за все. «Але найвірогідніше за все платитиму я», — сумно подумав він. Вона отримає опіку над дітьми, а він буде змушений сплачувати великі аліменти. Хіба що він сам спробує відсудити дітей, боротися за них; але ж ні, гра не варта свічок. Тим гірше для Анжеліки. Одному йому буде краще, він зможе спробувати почати нове життя, тобто знайти собі іншу жінку. З двома дітлахами на руках цій шльондрі буде складніше. При цій думці він заспокоївся. Гірше гульвіси йому не знайти, зрештою, вона сама страждатиме від розлучення. Вона вже не така вродлива, як тоді, коли вони вперше зустрілися; вона ще добре тримається, завжди модно вбрана, але він досконало знав її тіло і був переконаний, що її час вже минає. Кар’єра адвоката теж була не такою блискучою, як вона усім розповідала. Він відчував, що коли вона ще сидітиме з дітьми, то кар’єрного росту не буде. Люди здебільшого наче гирю тягнуть за собою нащадків — цей неймовірно важкий тягар, який гальмує кожен їхній рух і зврештою вбиває їх. Він ще візьме реванш. Пізніше. Коли все стане йому абсолютно байдуже. Він ще кілька хвилин постояв на тепер уже пустинній вулиці, вправляючись у повній байдужості.

Домашні проблеми знову повністю заволоділи ним, щойно він переступив поріг квартири. Жоанна — бебі-сітер розвалилась на дивані і дивилась MTV. Він терпіти не міг цього спітнілого підлітка безглуздого покоління «groove»[64]. Щоразу, коли він її бачив, у нього виникало бажання надавати їй по пиці, поки не зникне цей надутий самовдоволений вираз на її обличчі. Це була дочка подруги Одрі.

«Як справи?» — прокричав він. Вона недбало кивнула. «Можеш зробити тихіше?» Вона обвела очима кімнату в пошуках пульту. Вийшовши з себе, він просто вимкнув телевізор. Вона кинула на нього ображений погляд.

— Як діти? Порядок? — він продовжував кричати, хоча в квартирі тепер не було жодного стороннього шуму.

— Атож. Схоже, вони сплять. — Вона полохливо стенула плечима.

Він зійшов на другий поверх, штовхнув двері в кімнату сина. Ніколя холодно подивився на нього і знову повернувся до свого «Tomb Raider»[65]. Анжеліка спала. Трохи заспокоївшись, він спустився вниз.

— Ви її викупали?

— Так. Тобто ні, забула.

Він пройшов на кухню, налив собі води. Його руки тремтіли. На столі він побачив молоток Кілька ляпасів для Жоанни недостатньо. Непогано було б розтрощити їй молотком череп. Якийсь час він обігравав цю нову ідею. Некеровані думки швидко переплітались у його голові. З жахом уже в коридорі він помітив, що тримає молоток у руках. Він поклав його на журнальний столик, потім дістав із гаманця гроші на таксі для бебі-сітер. Вона взяла, а Жан-Ів їй подякував. Зі злістю він голосно грюкнув дверима. По всій квартирі розлігся характерний шум. Без сумніву, в його житті щось ішло не так У вітальні бар виявився порожнім. Одрі була нездатна впоратись навіть з цим. Знову згадавши дружину, він здригнувся від ненависті і здивувався, яким сильним було