Смерть моя, життя моє - Ерато Нуар

Але Еллінге Сольгард був впевнений, що Енір впорається. Обов'язково розбереться та допоможе. Він віддав би все, щоб бути поряд. Прожити зі своєю ніатарі кожен відведений їй день у цьому світі.

Проте Розлом зростав, Хаос проривався. У різних місцях Ерсе раз у раз спалахували вогнища, відкривалися дірки у просторі.

Драххи швидко реагували. І все ж цього було недостатньо.

Сьогодні Розлом прорвав залишені ним востаннє печатки. Намісник чув, як здригалася вся доступна в цьому світі сила Прада, як темні тварюки ринули в Ерсе. Знав, що драххи, які день і ніч чергували біля центральної вежі, вступили в бій.

Розумів, що, швидше за все, сьогодні вже не повернеться. Що бачить свою ніатарі востаннє.

Знав і дуже намагався їй цього не показати.

Але ж хіба вона могла не відчути?

Він поспішав. Взяв машину, не турбуючи марно Брена. Зв'язався з усіма паладинами та підлеглими, віддаючи останні накази.

Щоб розпочати нерівний бій із цією темною силою, заразою, яка зажадала поглинути всі світи.