Арос.Призначена вогняному дракону - Аніта Мілаєва
Рейгалем
Вони вийшли на якусь пустельну місцевість.
Рейгалем дістав з сумки нехитрі запаси їжі й воду. Він сів на камінь, вказавши на сусідній Лії. Дівчина не відмовилася від частування, з апетитом поглинаючи запропоноване в'ялене м'ясо і коржики.
-Так з приводу брата? Чому він не хоче повернутися?
-Я думала, це очевидно, - пережовуючи відповіла Лія. - Через твою мітку. Він вважає, що його життя не варте втрати дракона.
-Деміон зовсім як дядько, - посміхнувся Рейгалем.- Стільки років не народжувалися дракони і нічого, живемо.
-Я так йому і сказала, він начебто згоден.
Лія відмахнулася, немов намагалася перервати чиюсь мову. Не складно було здогадатися: його брат щось активно їй доводив.
-А взагалі у вас вважається нормальним влаштовувати пікнік у чужих володіннях? - поцікавилася дівчина, запиваючи корж водою.
Глав верх поперхнувся. Про всяк випадок він ще раз озирнувся навколо. Крім пустиря, кущів і гори попереду, нічого не було видно.
-З чого ти взяла, що тут чиїсь володіння?
-Тому що так і є. Он замок, - Лія вказала на гору, - там -ставок, а далі бачу людей, які щось роблять на землі.
Ілюзія! І злодійка змогла побачити крізь неї. Рей зовсім забув, що химери на неї не діють. Та вона скарб! Ніхто не знав, де живе СІнСах напевне, а причина в тому, що його просто не могли знайти. Хоча чого очікувати від колись найсильнішого мага імперії Умлінго?
-Що ж, веди нас в гості до колишнього повелителя.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
