Смерть моя, життя моє - Ерато Нуар

– Вельмишановний Сіам Орінго, щасливий оголосити заручини з вашою дочкою, відтепер моєю ніатарі Ілес...

– Що ж, – погляд батька здавався тривожним.

Батько покусував губу, видаючи хвилювання, і ніби не бажаючи продовжувати, через силу вимовив:

– Якщо ні в кого нема заперечень...

– Є!

Голос, що прогримів у саду рідного дому, змусив мене здригнутися, пустивши табун мурашок по відкритій спині.

Друзі, відгукніться, будь ласка, хто читає! Бо я не бачу ані ваших зірочок, ані коментарів, і не можу зрозуміти, чи чекаєте ви продовження? Чи викладати мені далі?