Блискавична для ельфа - Марита Полл

І чим вищий рівень магії у їхніх жертв, тим сильнішими вони стають. Такий, як цей, за життя мав силу не менше архімагу. А його сліпота говорила про те, що Лічу не менше кількох століть після смерті. Він міг поглинути навіть силу бога. Силу, що має Татія. 

Араторн подумки віддав подяку Ароду, богу Хаосу і темряви, що текла в жилах чоловіка. 

Віддавши потрібні розпорядження своїм хлопцям, Араторн подався до свого кабінету. Йому треба трохи відпочити, щоби відновити сили. 

— Звідки він узявся? - крокував по кабінету Гварет. — Не одине захисне заклинання не спрацювало. 

— Найімовірніше, постарався дуже сильний маг. – Ульвен розвалився у кріслі, витягнувши ноги. 

— Не просто сильний маг. Маги. Такого просто так не зловиш. І боюся, що до цього приклав руку один із придворних магів. - висловив припущення Араторн, лежачи на дивані. 

— Думаєш, король в курсі? - подивився на командира Гварет. 

— Придворні маги підкоряються лише йому. Ліч був не просто сильним. З таким міг впоратися лише архімаг. А він, немов вірний песик, виконує будь-який наказ Аранеля. 

— Що будеш робити? – поцікавився дроу. — Спочатку поговорю з архімагом Анхіліусом, а потім із братом. Хочу зрозуміти його мотиви. 

— Думаєш він все розповість тобі? – підняв брову Гварет. 

— Король хоч і недалекоглядний, але не дурний. 

— Не дурний. Коли це йому вигідно. – посміхнувся Араторн. — Ось і обіграю його на цьому. 

За годину, в кріслі перед Араторном, сидів архімаг Анхіліус. 

— Я не розумію вас, ваше Сяйство. Ви мене звинувачуєте у зраді? – обурювався старий маг. 

— Дивлячись у чому полягає ваша зрада! Можна бути вірним своєму Королеві, але при цьому бути зрадником королівства. А в тому, що ви віддані нашому Королю, я не сумніваюся. Ось тільки не розумію, як ви, зі своїм рівнем магії, не відчули появи Ліча на території палацу? 

— Я був відсутній у палаці від учорашнього дня. Відвідував хворого брата. Повернувся і мене одразу доставили під конвоєм, до вас ваше Сяйство. 

— Такого, як цей Ліч, міг перемістити в захищений моїми заклинаннями бестіарій, тільки архімаг. І ви як голова гільдії магів не могли не знати про те, що роблять ваші підлеглі. Тільки ви могли створити пролом у моєму захисті, тому що маєте повний допуск. Вам не здається все це підозрілим? 

— Перепрошую, ваше Сяйство, але з деяких пір король теж має допуск. – опустив очі Анхіліус. - Я не міг йому відмовити. 

— Як давно? – слова архімага здивували Араторна, але він не подав вигляду. 

— З минулого тижня, після туману. 

— Він обґрунтував свою вимогу? 

— Сказав, що якби зміг подолати захисний бар'єр, то зміг би вибратись із палацу. Адже це міг бути замах на Його Величність! 

— Можете йти Анхіліус. - Араторн відкинувся на спинку крісла і почухав підборіддя. 

Архімаг не брехав, Араторн це відчував. Але йому не давало спокою, навіщо Аранелю знадобився допуск до захисного бар'єру. Занадто підозріло, і надто багато запитань це викликало. Потрібно поговорити із королем.