Моя помилка - Куп
- Після того, я ще півдня думав над цим напоєм і посміхався сам собі як дурник, і уяви, як зрадів можливості врятувати тебе від склянки, що летить у твою голову, - він стиснув мене так міцно, що здавалося його ідеальний прес увійде в мене.
І я знову мовчала. Не знайшла слів, та й що тут відповісти
- Як і раніше почуваєшся дурою поруч зі мною? - спитав, усміхнувся і все ж таки опустив мене на підлогу.
- Трохи? - Скривилася я в ганебній фізіономії, - адже ти Білл Ска ...
Але не встигла я домовити як мій погляд упав на його досі криваву руку.
- Кров не зупинилася, - скрикнула я
- І твоя сукня тепер у моїй крові, - він оглянув мою білу, уже не таку білу, сукню і знову посміхнувся, - позичити тобі свою сорочку?
І він мене цілує, так само сильно і пристрасно, при цьому ледве чутно як мурчить. Господи, дякую тобі за це.
- Нам потрібно обробити твою рану, а то ти спливеш кров'ю, і я не встигну сказати тобі…
Він знову посміхається своєю ідеальною усмішкою, передчуваючи мою відповідь.
- Іди до мене, - він простягає руку в момент, коли я прямую до дверей
І ось тут, дорогі мої, я й роблю найголовнішу помилку. Те, про що я потім дуже сильно пошкодую на все життя…
Я прокидаюсь.
Кінець
