Закохався - Ірина Муза

Тим часом Роуз уже попередила про свій прихід Ріка, тож у клубі "Лялечка" на неї чекав не тільки він.

- Рік привіт, вибач, що довго не з'являлася, але краще пізніше, ніж ніколи, так? - Роуз зайшла в клуб і, побачивши Ріка, попрямувала до нього, потім привітавшись, обійняла його.

- Роуз, сонце моє, радий тебе бачити, - Рік обійняв у відповідь дівчину.

- Ти маєш рацію, краще пізно... до речі, хочу познайомити тебе з одним джентльменом, він увесь час про тебе розпитує, - шатен віддав конверт із грошима Роуз і пройшов із нею до зали.

- Роуз, познайомся, це містер Марк Волтер, - той, з ким знайомив Рік Роуз, був дуже представницького вигляду, коротко стрижений брюнет, зовнішній вигляд його свідчив, що ця людина далеко не бідна, сам він сидів у кріслі, а за ним стояла, мабуть, його охорона - два накачаних громили. Щойно дівчина підійшла ближче, брюнет одразу ж піднявся зі свого місця і почав цілувати руку Роуз...

- Міс Блек, як я радий нарешті познайомитися з вами особисто, вас дуже важко знайти, - брюнет увімкнув усю свою чарівність, і Роуз із Марком уважно роздивлялися одне одного.

- І навіщо я вам знадобилася?

- Я був вражений вашою красою і вашими танцями, я знаю, що ви професійно ними займаєтеся. Я хотів би вам запропонувати контракт на місяць.

- І що за контракт?

- Ви зможете вибрати будь-які чотири країни на вибір, у яких зможете показати свою майстерність у танці. І плюс хороший гонорар.

- Містер Волтер...

- Можна просто Марк.

- Марк, я поки що не маю потреби в грошах, і їхати нікуди не планувала, дякую за пропозиції, але я, мабуть, відмовлюся.

- Не гарячкуйте з відповіддю міс Блек, я чекатиму, - брюнет знову поцілував руку дівчині й, віддавши їй свою візитівку, пішов разом зі своєю охороною.

- Рік, ти знаєш хто такий цей Волтер?

- Ну, звісно, не так багато, як хотілося б, але знаю точно, що половина міста під ним, тепер ось походу і до нас перебрався, уже дуже багато закладів належать йому, не здивуюся, якщо він і Ніка притисне...

- Ну, не потрібно думати відразу про погане.

- Ти маєш рацію.

- Що скажеш з приводу його контракту?

- Тут уже 50/50, вирішувати тобі, сонце моє.

- Ясно, ну я поки що нікуди не збираюся... гаразд, любий, я піду, - Роуз обійняла на прощання Ріка і вийшла з клубу.

На виході Роуз чекав Аррон.

- Привіт, кошеня.

- Аррон! Знову ти! Мені Гаррі казав, що ти мав уже відстати від мене!

- Знову цей твій Гаррі! Думаєш, він кращий за мене? Ні! Не кращий, тільки ось я змінився, а ось він залишився колишнім!

- Чому ти так про нього говориш? Ти його не знаєш!

- Кохана моя, я знаю його краще, ніж ти, ми одного поля ягоди, старих звичок важко позбутися.

- Слухай, Арроне, ну ти дістав уже, чесне слово, припини мене переслідувати вже, інакше я все Гаррі розповім! - блондинка поспішила покинути компанію Аррона.

- Зачекай, кицю, я ж для тебе стараюся, я не хочу, щоб ти страждала, повір, але я знаю, що зараз він тобі зраджує, а ти продовжуєш йому вірити.

- Що? Що за дурниці ти говориш, я довіряю Гаррі, і він би не зміг мене зрадити, він мене кохає.

- Мені так шкода тебе, кицю, але це не так, якщо ти мені не віриш, то поїхали зі мною і я доведу свою правоту.

- Про що ти?

- Я знаю, де зараз твій Гаррі і знаю, з ким він.

- І звідки тобі це відомо.

- Не важливо, то що, поїхали?

- Якщо я поїду з тобою і доведу, що ти не правий, ти від мене відчепишся?

- Якщо я буду не правий, то звісно, чесне слово, присягаюся!

- Чорт із тобою, якщо це єдиний спосіб, щоб ти від мене відчепився тоді поїхали! - блондин супроводив дівчину в таксі й плюхнувся з нею поруч, потім назвавши адресу, таксі рушило. Щойно машина поїхала, блондин написав смс, відправивши його, він поклав телефон у кишеню і став і далі набридати Роуз розповідями про кохання.

***

На телефон брюнетки прийшло смс, прочитавши його вона почала роздягати брюнета.

- Оу, містере Ґейт, а ви непогано виглядаєте, - брюнетка роздягнула зірку і сама вляглася з ним поруч.

Через годину дороги таксі привезло Роуз з Арроном до того самого готелю, де зараз був Гаррі. Піднявшись на потрібний поверх, Аррон із Роуз пройшов коридором.

- Кицю, знаю ти мені не віриш, але все ж таки обіцяй тримати себе в руках.

- Я завжди тримаю себе в руках! - фиркнула дівчина

- Ну гаразд, якщо ти готова, то підемо, - блондин зупинився біля дверей, які були напрочуд не замкнені, немов хтось ретельно підготувався до їхнього приходу, штовхнувши двері, Роуз увійшла всередину. І далі зробити крок вона не наважувалася, немов її ноги стали ватяними. З кімнати почали доноситися жіночі стогони, Роуз занервувала, в її голову немов вихором увірвалися найжахливіші припущення і домисли. Пересилив саму себе, вона вирішила все ж таки зазирнути в кімнату, щоб або вбити Аррона, за те, що змусив її піти на це, увірватися до чужого номера і застати не найскромнішу картину, або померти самій від своїх здогадів, які можуть виявитися дійсністю.

Зробивши невпевнені кроки і штовхнувши двері, побачена картина просто вбила дівчину, вона побачила Гаррі, якого осідлала невідома їй брюнетка з довгим волоссям, як у неї. Дівчина продовжувала стогнати і рухатися на ньому. Мабуть, почувши, як хтось зайшов, брюнетка злізла і, вкрившись ковдрою, зобразила переляк.

- Ой! Що вам тут потрібно? - Рената лягла поруч біля Гаррі, і прикрила тіло тонким покривалом. У цю мить Гаррі розплющив очі й побачив, що біля ліжка стоїть його лялечка, яка дивилася на нього сповненими сліз очима.

- Лялечка... що... ти тут... - брюнет схопився за голову, так вона в нього боліла.

- Не намагайся знайти пояснення...я не так усе зрозуміла...- Роуз тремтячим голосом ледве говорила. 

- Ненавиджу тебе! - білявка розвернулася і швидким кроком вийшла геть. Зараз вона хотіла тільки одного, викинути його з голови, з серця, з життя.