Заборонені почуття - Rexana Keys

Він замислився, його погляд став м'якшим.              

— Ніко, я не можу обіцяти тобі цього. Тобі потрібно бути чесною з ним.                                                            

— Я знаю, але я... — я зупинилася, намагаючись усвідомити свої почуття. — Я не знаю, як бути. Я справді закохалася в Артема, але він не знає, що між нами колись було.                                                     

Ден зітхнув, і я побачила, як його очі темнішають від внутрішньої боротьби.                                               

— Ти не можеш просто забути про те, що було між нами, — сказав він, його голос став тихішим. — Я все ще пам’ятаю ці моменти.Ніко я не розумію чому.. чому ти так просто відмовилася від наших почуттів?                                                                              

— Я.. так було потрібно, — зізналася я, відчуваючи, як сльози набігають на очі.                                            

Ми сиділи в мовчанні, обидва поглинені спогадами про те, що нас пов’язувало.                       

— Ніко якщо ти хоть щось до мене відчуваєш не мороч голову Артему.— нарешті промовив Ден. — Він має право бути щасливим.                                      

-Дене я,-я хотіла твердо сказати , що нічого не відчуваю, але слова відмовлялися виходити , тому я замовчала.

Я відчула, як сльози покотилися по щоках, і намагалася стримати їх.                                                  

Після цієї розмови я повернулася додому, почуваючи себе спустошеною. Всі почуття змішалися в мені, наче буря, яка не могла знайти виходу. Я сиділа на ліжку, обійнявши коліна, і плакала, розуміючи, що опинилася між двох вогнів.                                                                                   

Артем був милий і турботливий. Він дбав про мене, і я закохалася в його доброту, у те, як він завжди намагався зробити мені приємне. Але Ден… Це була інша історія. Я також любила його, але ми були зведеними братом і сестрою. Чи можливо мати щось більше?                                                            

Я не знала, як мені бути. Я відчувала себе розірваною на частини, неначе потрапила в пастку, з якої не було виходу. З одного боку, щасливе майбутнє з Артемом, а з іншого — глибокі почуття до Дена, які нікуди не зникали, як би я собі не брехала. В моїй душі панувала безнадія, і я не знала, як знайти відповіді на свої запитання.