Коли цвітуть каштани - Лана Рум
У роздумах і фантазіях непомітно спливали хвилини. Усе навколо поринуло в сон, сліпі вікна сусідніх будинків уже не здавалися такими веселими та привабливими, лише деінде по стінах бігали тьмяні мерехтливі промінці, що утворювалися від блакитних екранів телевізорів. Дощ не припинявся і не збавляв обертів, продовжуючи спадати на землю суцільною мокрою стіною. Зненацька дмухнув вітер, і струмені води змінили свій нахил, почавши рясно заливати підлогу тераси.
«Як весело. Схоже на шкільний зошит для письма в косу лінійку, в якому ми старанно виводили неслухняні літери у першому класі», – пригадала Селена і залюбки підставила своє розпашіле обличчя під природний душ.
Минула перша година ночі. Найкращий час для романтиків та найбільш плідний – для творчих особистостей. Селені чомусь краще «творилося» саме вночі. Електрику вона майже ніколи не вмикала, надаючи перевагу восковим свічкам, а краще – місячному світлу. Для вибору кольорової гами цього було недостатньо, проте для роздумів, пошуку композиції, теми, словом, вивільнення з глибоких надр підсвідомості первісної концепції – цілком підходило. Коли Місяць щедро освітлював усю її оселю, вона йшла на кухню, кип’ятила чайник, наливала собі зеленого чаю і виходила на терасу. Там вона сідала біля мольберту, збирала до купи неслухняне пишне руде волосся і робила ескізи олівцем.
Згідно із зоряним календарем, сьогодні природний супутник Землі перебуватиме в перигеї, тобто наблизиться до неї якомога ближче, а отже, виглядатиме більшим та яскравішим, ніж зазвичай. Селена з нетерпінням чекала цього астрономічного явища, аби використати його з користю для себе. І, на жаль, саме цієї ночі розпочалася гроза, якої вона жадала не менше. Тож зараз їй довелося піддатися витребенькам природи і поринути у повну бездіяльність.
Телефон більше не озивався. Радіотрубка досі самотньо валялася на дивані. Кинувши на неї погляд, Селена спопеліла від сорому через свою недавню розмову із незнайомим чоловіком.
– Даремно я так вчинила. А що як ця людина потребувала допомоги? От бісова мрійниця із замашками недолугого психолога! – вигукнула вона.
Каятися й вибачатися було запізно. Хоча…
Зі швидкістю дикої кішки вона перестрибнула через поріг і опинилася в удушливій атмосфері. Стіни кам’яного будинку настільки розігрілися, що всередині оселі наче клекотіла розжарена піч.
Понишпоривши по дивану, Селена схопила слухавку. Їй спало на думку перевірити останній вхідний дзвінок, адже номер мав визначитися та зафіксуватися на маленькому кольоровому екрані. Вона натиснула кнопку, екран увімкнувся, а світло, пронизавши темряву, відбилося на її втомленому обличчі. Глибоке збудження та гарячковий хміль від гонитви за легкою здобиччю одразу змінилися повним розчаруванням: замість звичного набору цифр на дисплеї маячили лише рисочки. Виходить, той чоловік дзвонив або з вуличного телефону-автомату, або з домашнього телефона, під’єднаного до досить старої станції.
