Коли цвітуть каштани - Лана Рум
– Безсумнівно, Еммо! – відповів він.
– А ви, моя нічна богине, не забувайте, що незабаром ми їдемо до Лондона, мистецька виставка вже не за горами. Нас чекають. Тому у нас мало часу і дуже, дуже багато роботи, – нагадала вона Селені.
– Я пам’ятаю, мадам. Дякую, – відповіла вона.
– Тоді – вперед! – вигукнула Емма Аврелія Беттенкорт і потягла свою протеже досередини красивого й затишного двоповерхового будинку.
– Проходьте, Денні. Ласкаво просимо! – сказав Алан, поклавши руку на його плече, і вони обидва переступили поріг.
На кухні вже почалася приємна метушня, звідти долітав стукіт та брязкіт ложок, чашок і тарілок.
Коли ж зачинялися вхідні двері, слабкий легіт підхопив слова месьє Деверньє і поніс їх далеко-далеко:
– А знаєте, Денні, у нас існує таке повір’я: коли цвітуть каштани – зміцнюється любов!
Кінець
