Коли цвітуть каштани - Лана Рум

– Таке пояснення мені цілком зрозуміло, – сказала Селена. – Проте я вважаю, що аналогія з хвилями не досить вдала, оскільки, згідно з вашими припущеннями, ми з вами навпаки віддаляємось один від одного. Якщо мій час плине набагато швидше, то незабаром ця різниця зростатиме у математичній прогресії. Колись нас розділятимуть століття.

– Тут стане у нагоді моя нова теорія, – заспокоїв її Денні. – Попервах я маю розібратися, від чого залежить періодичність відкриття порталу для нашого зв’язку. Повинно бути щось… Явище чи подія… Не знаю. Треба віднайти певну константу, сталу та постійну, яка ніколи не змінює свого значення у певному процесі (у даному випадку – в усіх наших розмовах), не залежить від обставин.

– Я вже неодноразово намагалася докопатися до істини, – відверто зізналася Селена. – Аналізувала, вивчала. Ніякого результату.

І вона поділилася з ним своїми міркуваннями та розрахунками. Спочатку вона говорила спокійно, а потім більш енергійно, із запалом, наче захопилася азартною грою. Денні уважно слухав її та мовчав, лише іноді промовляючи «угу» чи «ага», і то лише для того, щоб заохочувати її до подальшої розповіді.

Насправді увесь цей час його розум гарячково працював. Специфіка професії, якій він присвятив своє життя, і довга практика навчили його не лише миттєво сприймати інформацію будь-якої складності, а й одразу піддавати її критичній оцінці, навчили спостерігати, ретельно вивчати, досліджувати, висувати теорії, гіпотези, іноді неймовірні, які не можна довести шляхом практичних дослідів. Тому не дивно, що коли Селена припинила говорити, він уже подумки розклав усе по полицях, зважив усі за та проти і дійшов остаточного висновку щодо безглуздості її припущень. Хоча у підсумку вона і сама зізналася, що все це, на її думку, не варте уваги.

– Те, що ви розповіли, вельми цікаво. А ви дуже спостережлива, – зауважив Денні. – Проте я боюсь, що ви маєте рацію – у цій версії дійсно забагато прогалин. Треба шукати щось іще.