Арос.Призначена вогняному дракону - Аніта Мілаєва

«Кинджал. Дістань другий кинджал», - прозвучав благальний чоловічий голос у голові.

Крадійка різко зупинилася й озирнулася, потім невпевнено підійшла до чоловіка, який лежав на підлозі. Джерело світла, кинджал, засунула за пояс.

Присіла, прощупала пульс. Ниткоподібний.

«Не зволікай, дістань скоріше кинджал», - прозвучав наполегливо все той же голос.

Лія взялася обома руками за рукоять і різко смикнула. У ту ж мить відчула, як обпекло руки, ніби вогнем. Спалахнуло яскраве червоне світло. Як блискавка. Кривава заграва осяяла все навкруги. Зброя випала з обпечених рук.

Від несподіванки дівчина відскочила вбік. Руки пекло, ніби тільки-но тримала розпечене вугілля. Вона подивилася на чоловіка, що лежав на підлозі. Він ніби світився червонясто-золотавим вогнем.

«Ой, мамочко, віддав Богу душу», - злякано подумала Лія.

Дівчина знову почала шукати очима вихід, але, почувши кроки, знову подивилася у бік чоловіка. Прямо перед нею стояло темно-червоне створіння. Це був великий червоний дракон. Він заповнив собою весь простір.

Лія закричала з усієї сили… і втратила свідомість.

***

Дівчина відкрила очі, різко зіскочила з ліжка. Щось впало на підлогу, але вона не звернула увагу. У скронях били сотні молоточків. Холод від жаху не проходив. Серце гупало, наче навіжене.

Озирнувшись, Лія зрозуміла, що знаходиться у своїй кімнаті. Біля дверей стояв переляканий товариш.

«Це сон. Це лиш тільки страшний сон»,- заспокоювала себе дівчина.

- Ти чому кричала? – спитав Тім.

- Сон поганий наснився.

Ледве пересуваючи ноги, вона попрямувала в душ. Зараз це було її найбільше бажання.